✨27.

Розділ 27.

Каліон

Каліон-1 тихо кружляв орбітою Небріса, наче обережний човен над темною безоднею. За ілюмінаторами — блідо-сіра куля планети з тонкими срібними кільцями хмар і неприродно спокійним сяйвом полярних бур.

У кабіні було напівтемно. Лише м’які смуги індикаторів мерехтіли світлом.

— Доброго ранку, екіпаже, — прозвучав м’який голос Артіка. — За бортом: орбіта стабільна, рівень кисню на борту нормальний, тиск у межах норми. Рівень бурчання в командирському кріслі… перевищує допустимі показники.

Роман крекнув, ворухнувся й повільно розплющив одне око.

— Я не бурчу… — прохрипів він, не відкриваючи другого. — Це… наукове ранкове налаштування голосових зв’язок.

Поряд Люба тихо запузіхала, намагаючись перевернутися в пілотському кріслі, але ремені стримували її.

— Ммм… — простогнала вона, не розплющуючи очей. — Я відчуваю кожен елімійський рік свого життя… у попереку.

Вона нарешті відкрила очі й повільно потягнулася, ледве не зачепивши панель керування.

— Романе… — пробурмотіла вона. — Якщо я ще раз погоджуся спати в пілотському кріслі замість нормального ліжка… нагадай мені, що я колись мріяла про кімнату релаксації на Екароні.

Роман спробував випрямитися й відразу скривився.

— Ой… не нагадуй… — видихнув він. — Зараз би масаж гравітаційними хвилями… гарячий душ… і той дивний напій із водоростей, який ти змушуєш мене пити після тренувань.

Люба заплющила очі з блаженною усмішкою.

— І спа-капсули… — мрійливо додала вона. — І ароматичні пари… І теплий пісок під ногами…

Вона раптом скривилася.

— Ай… — тихо сказала. — Здається, я відчуваю свою ногу… і ще чиїсь ноги на плечах. І вони важчі за мої.

Роман фиркнув.

— Це тому, що ти буквально спала поруч із ногами Теїра, Лав.

— Я знаю… — буркнула вона. — Але вони важкі навіть уві сні.

— Пропоную внести до протоколу, — урочисто мовив Артік, — що перевезення половинчастих біомеханічних учених негативно впливає на якість відпочинку екіпажу.

Роман нарешті розплющив обидва ока й повільно потягнувся, аж хруснули плечі.

— Артіку… — прохрипів він. — Якщо ти зараз скажеш, що ми проспали щось важливе…

— О, зовсім ні, командире, — лагідно відповів Артік. — Ви лише проспали ідеальний момент для пробудження під звуки океану, спів птахів і легкий вітерець.

Коротка пауза.

— Натомість вас розбудив я. І гравітаційні мікроколивання Небріса. І власні кістки.

Люба тихо засміялася, потираючи шию.

— Дякую, Артіку… — сказала вона. — Ти вмієш зіпсувати будь-яку романтичну фантазію.

— Це мій дар, професорко, — скромно відповів він. — До речі…

Над панеллю м’яко спалахнула голограма планети.

— Вітаю вас на орбіті Небріса. І, судячи з сигналів, ваш друг Рієт десь там унизу.

Невелика пауза.

— І, як я розумію, сьогодні у нас не день спа, — зірвала цю паузу Люба, дивлячись на блідо-сіру кулю Небріса за ілюмінатором.

— Підтверджую, — сухо відповів Артік. — За попереднім аналізом спектральних даних: атмосфера Небріса насичена кислотними аерозолями, сірчистими сполуками та нестабільними органічними газами. Виявлено підвищену концентрацію фторовмісних часток і дрібнодисперсної біологічної плівки на поверхні.

На голограмі перед ними спалахнула модель планети.

— Поверхня вкрита щільною шаруватою структурою, що нагадує грибну колонію. Але це не класична цвіль. Це скоріше агресивний симбіотичний конгломерат мікроорганізмів. Ймовірність корозії зовнішнього шару скафандрів при тривалому контакті — 38%. Ймовірність подразнення слизових оболонок без захисту — 97%.

Коротка пауза.

— Рекомендую не знімати маски, навіть якщо дуже захочеться романтики.

Роман повільно протер обличчя долонями.

— Що у нас із сигналом? — запитав він уже зосередженіше. — Чи вдалося запеленгувати точне місцезнаходження джерела випромінювання?

Голограма змінилася — тепер видно було мерехтливу точку на північній півкулі Небріса.

— Сигнал стабільний, але ослаблений. Пеленгація уточнена до радіуса приблизно п’яти кілометрів. Джерело знаходиться в зоні підвищеної біоактивності. Ймовірність, що це саме Рієт — 82%. Ймовірність, що поруч із ним є… щось ще — 61%.

— “Щось ще”? — примружилася Люба.

— Формально я не можу класифікувати це як загрозу, — спокійно відповів Артік. — Але біосигнатури в тій зоні аномально щільні. І рухливі.

Роман повільно видихнув.

— Добре. Значить, він там.

— Бачу, професоре, вам із пані професоркою необхідно негайно змити сон і бодай випити по великій чашці теріону, — продовжив Артік вже з ноткою удаваної турботи. — Благо, на Каліоні є теріоноварка. Не така просунута, як на Екароні, але все ж. Тож деталі операції — після базових не-спа-ти процедур.