✨22.

Розділ 22.

Наранія

Коли Теїр згадав про свого електронно-механічного близнюка — Рієта, на його біомеханічному обличчі наче проступила тінь. Світло ліхтарів ковзнуло по блідій шкірі, і він опустив очі.

— Отже, вас тут двоє? — запитав Роман.

Теїр миттю підвів на нього погляд.

— Ні, — повільно похитав він головою. — Рієта тут немає. Його взагалі немає на Наранії.

— Наранія? — перепитала Люба. — То ця планета називається Наранія?

Роман і Люба вкотре переглянулися.

— Упс, — озвався Артік. — А я назвав її Супер-Елімою через схожість з Елімою. Я, між іншим, усьому тут дав умовні назви. І, до речі, панове професори, я вам це казав.

— Казав, казав, Артіку, — заспокійливо мовив Роман. — Жодних претензій.

— Нехай буде Супер-Еліма, — тихо сказав Теїр. — Наранія — теж умовна назва. Я дав її через те, що це домівка Наранів. Потім розкажеш мені, Артіку, які ти позначення використовуєш, щоб ми не заплуталися, вносячи дані до баз.

— Нарани? — з подивом запитала Люба. — Хто такі Нарани?

Теїр на мить замовк. Його погляд став внутрішнім, ніби він шукав слова в архіві пам’яті.

— Нарани — це тубільна раса живих неорганічних істот. Втілений розум. Не біологічний. Не механічний у звичному розумінні. Їх неможливо побачити так, як ви бачите мене чи одне одного. Вони не мають сталих тіл. Вони просто існують у просторі й проявляються в структурах кристалічних полів, у коливаннях енергії, у резонансах самої планети.

Усі уважно слухали.

— Ви можете їх не помітити, — продовжив Теїр. — Але можете почути. Відчути. У давніх міфах Еліми їх називали співочими істотами. Бо ті, хто наближався до їхніх осередків, чули звукову гармонію. Наче багатоголосий хор, що не має слів, але має сенс.

— Я вже десь чула про таке… — тихо сказала Люба.

Роман глянув їй в обличчя.

— Так, Лав, — м’яко мовив Теїр. — Ти не лише чула. Ти використовувала знання і технології Наранів. Саме через них ти змогла вплинути на ЕНОС у Кімнаті Розуму й змінити долю Еліми.

Люба завмерла.

— Те, що ви бачите тут, на Наранії… або Супер-Елімі, на самій Елімі, — додав він, — збудовано розумом Наранів. Не руками. Не машинами. Не інструментами. Тут усе збудовано резонансом. Структурою. Вони формують матерію так само, як ви формуєте думку.

Він повільно озирнувся довкола зали.

— Я довго вивчав їх ще на самій Елімі. Їхнє насліддя. Їхні кристали. Їхні поля. І зрозумів одне: ми ніколи не були першими розумними в цій системі. Ми лише учні.

Тиша в залі стала ще густішою. Навіть жартівник Артік мовчав.

— Але яким чином Наранія пов’язана з нашою Елімою? — втрутився Роман.

Теїр повільно кивнув.

— Влучне питання. І назва, яку дав Артік — «Супер-Еліма», — напрочуд точна. Еліма й Наранія пов’язані глибше, ніж ви думаєте.

Він на мить заплющив очі, ніби структурував думки.

— Досліджуючи Наранів, я дійшов висновку: вони завжди прагнули матеріалізації. Не тілесної — як у нас. А більш щільного способу існування. Для цього вони використовували кристалічні структури. Кристал — ідеальний провідник їхніх частот. Через нього їхній резонанс передається матерії, змушуючи її змінювати форму.

Люба слухала, навіть не кліпаючи.

— Вони будують без інструментів. Без рук. Без машин. Силою узгодженого резонансу. Колективною думкою, якщо вам так зрозуміліше. Згодом Нарани навчилися транслювати свою енергію на великі відстані — сотні світлових років. Для цього й було збудовано резонатор, який ви бачили в цій споруді.

— Той, що виглядає як гігантський процесор, — не втримався Артік.

— Саме так, — підтвердив Теїр. — І, до речі, твоя аналогія не позбавлена сенсу. Процесор — це теж система узгоджених коливань, синхронізованих імпульсів. У певному сенсі — резонатор інформації.

Артік задоволено замовк.

— Таким чином Нарани побували на Елімі, — продовжив Теїр. — І не тільки на ній. Вони залишили подібні споруди в різних світах. Вони не колонізували. Вони налаштовували. Вносили гармонію в системи, де виникало життя.

— Налаштовували? — тихо повторила Люба.

— Так. Вони підсилювали здатність до узгодженості. До співпраці. До резонансу між розумами. Саме тому у наших елімійських легендах ці споруди назвали «Кімнатами Розуму», а кристалічні структури — «Кристалами знань».

Люба повільно видихнула.

— І саме ти, Лав, — м’яко сказав Теїр, — будучи ще дитиною, у тій Кімнаті Наранів через їхні Кристали змогла вплинути на ЕНОС й попередити катастрофу. Ти не зламала його. Ти переналаштувала. І так народилася Матір.