Розділ 21

Катя

Лежу у лікарні, страшенно переживаю за Сашка — як він? Чи врятував його Макс? Я навіть не помітила, як до палати зайшла мама. Поглянувши на неї, я насупилась.— Привіт, Катю.— І ти тільки зараз згадала про мене, мамо? А де ти була раніше? — в моєму голосі вирує образа.Вона підходить і сідає біля ліжка на стілець, тримаючи в руках сумку. — Ну, не сердись на мене, Катю. Головне, що зараз все гаразд, і ти в безпеці.Мама виглядає спокійною, поводиться так, наче їй начхати на мої жахливі синці на обличчі. — Ти серйозно це зараз сказала, мамо? Нічого не гаразд! Подивись на моє обличчя — воно повністю вкрите синцями! — я розвернулась обличчям до неї. — Ну, синці, звичайно, жахливі. Однак нічого страшного — вони з часом зникнуть.

Від почутого стає боляче ще більше. Їй навіть не стало мене шкода. Я розвертаюсь від неї і тихо плачу, без підтримки моєї самої рідної людини.— Моя б мати такого не сказала! В її очах з’явилася образа від моєї фрази.— Що ти сказала? Головне, що ти виплатила борг, а синці — не біда. Якби ти відмовилась, я б сиділа в тюрмі. А так тобі навіть пощастило — що не була там п’ять років, а всього три місяці. — Яка ж ти егоїстка, мамо! Думаєш тільки за себе! Ненавиджу тебе! — гарчу я на неї. — Як ти зі мною розмовляєш, негідниця? У мені закипає злість.

— А ЯК ТИ ЗІ МНОЮ ВЧИНИЛА?! — закричала я в її сторону. — Через тебе я вимушена була продатись, як брудна рабиня, не маючи права голосу! Через тебе я отримала ці жахливі синці! Ти віддала мене в руки справжнього хижака, який навіть не стукав у мою кімнату і заходив без мого дозволу в будь-який момент! Якби не Сашко — мене б зараз тут не було! Вона хотіла гаркнути у відповідь, однак у палату зайшов Макс. — Катю, якщо ти в нормі, вийди, будь ласка, в коридор. У мене дві важливі інформації. Я миттєво встала і, накинувши халат на плечі, ми пішли в коридор. — Як Сашко? Він у нормі? — одразу питаю його.— Так, не хвилюйся. Його оперують, він отримав поранення в ногу. Він буде жити. З полегшенням видихаю, на очах з'являються сльози щастя.

— І ще одна новина, Катю… навіть не знаю, з чого почати, — він глибоко видихнув і продовжив: — Коли ми майже заламали Соколова, він якимось чином вирвався і почав тікати на машині з Диким. Усі поліцейські погналися за ним. Вони летіли на великій швидкості, і так вийшло, що на дорозі був великий обрив. Можливо, навіть там Артем потрапив у аварію. Однак Соколов влетів туди, і машина в мить загорілася. Він з Диким загинув. Я здивувалась,однак лише вимовила.— Так йому і треба, мерзотнику. А він точно мертвий? — Так. Нам вдалося витягти їхні обгорілі тіла, їх зараз розглядають. — Макс, не знаю як, але я хочу побачити своїми очима, що він мертвий.

Він нічого не сказав і повів мене у палату, де були їхні обгорілі тіла. Заходжу і бачу два накритих тіла, від яких пахло димом. Макс підходить до тіла Соколова і піднімає білу тканину. Бачу противне обличчя: шкіра злізла, волосся спалене. Я впізнала його, побачивши на шиї ланцюжок — на ньому був символ його знаку зодіака: Скорпіон.Я видихнула з полегшенням: ця сволота мертва.Ми вийшли з палати та сіли в коридорі на диван.— Макс, як там Артем? — Вже краще, йде на поправку, однак ще дуже слабкий. До речі, зараз у відділку допитують Яну — ту дівчину, що працювала у домі Соколова. — Яна… та ще стерва. Вона спочатку втерлася мені в довіру, а потім безжально вдарила мене ножем. Ненавиджу її. — Не хвилюйся, Катю. З цього дня усе буде добре, і всі зрадники отримають по заслугах, — хлопець взяв мене за руку як знак підтримки.

Мене виписали через три дні. Я була вдома з мамою, пила чай на кухні, як раптом у двері хтось подзвонив. Я попрямувала відкривати.На порозі стояли батьки покійного Соколова і Діана. Вони усі були сумні й одягнені у чорне — напевно, прийшли після похорону.— Здрастуй, Катю. Нам потрібно поговорити з тобою і з твоєю матір’ю. Розібратися з тим, що було між вами з нашим сином, — сказала Олена Михайлівна.Я не гаючи часу запросила їх у дім та провела на кухню. Ми усі сіли за стіл. — Марино Іванівно, а тепер розкажіть ви нам, що насправді сталося між вами з моїм сином. Чому ви вирішили продати йому вашу доньку? — Олена Михайлівна пильно глянула на маму, сплівши руки в замок.

— Все почалося з того, що коли батько Каті, тобто мій чоловік Олег, помер від лейкемії, я почала довго шукати роботу. Але мене нікуди не брали: говорили, що я недостатньо освічена, не маю навіть базової освіти. Мені було тяжко без чоловіка. Коли Катя подорослішала і почала зустрічатися з Сашком, у мене бракувало грошей. Однак я не хотіла просити їх у Каті, щоб не турбувати її, і пішла в клуб азарту. Там я зустріла Андрія Соколова. Дізнавшись, що він багатий, я запропонувала пограти йому на суму один мільйон гривень. На ці кошти я хотіла купити собі нову квартиру. Однак так вийшло, що я програла йому. Мені не було чим платити. Соколов розлютився і погрожував мені, що якщо я не заплачу борг — то буду сидіти в тюрмі. На емоціях я сказала йому про Катю, і він запропонував заплатити мені борг не грошима, а дочкою. Усі пильно слухали розповідь моєї матері, ніхто з присутніх не відводив від неї погляду. 

— Я не хотіла сидіти за ґратами, тому погодилась і підписала контракт Соколова, у якому було написано, що Катя буде у нього на п’ять років.— Марино Іванівно, ви хоч розумієте, що своїми іграми ви буквально продали Катю, думаючи в той момент не за неї, а за себе? Ви хоч розумієте, як це егоїстично? — раптово вимовив Роман Васильович.Мама мовчала. На її обличчі був лише страх за свою шкуру. — І взагалі, Діана нам усе розповіла. У домі нашого сина Катя прокидалась його двоюрідною сестрою. Це просто жах, Олено! — Катю, розкажи нам усім, як тобі жилося у домі нашого сина, — спокійно запитала мене Олена Михайлівна.

— Коли я потрапила у його дім, він погрожував мені і казав, щоб я підкорялась йому. Однак я не хотіла бути для нього іграшкою для розваг. Я трималася гідно, йому це не подобалось. Він лупцював мене, погрожував вбити мого Сашка. Як мені розповіли, то Андрій — вбивця. Він убив 22-річного хлопця за те, що той не захотів виконувати його наказ. Він чомусь повіз мене у Німеччину на декілька днів — там я взагалі мала прикидатися дівчиною для його колег. Вони уважно слухали мене, і від кожної нової новини їм просто було соромно чути таке за свого сина. — А коли я приїхала до Андрія, він взагалі сказав, що це його сестра, — Діана схрестила руки на грудях.Його батьки перекинулись декількома фразами між собою і твердо заявили, сидячи за столом:— Катю, ось що ми з Оленою вирішили. Почувши твою історію, нам стало тебе дуже шкода. Нам дико соромно за брехню нашого покійного сина. Взагалі Андрій не був ніяким багатієм, не мав свого бізнесу. В інших країнах у нього немає великих зв’язків. Він лише прикидався крутим, а насправді брав гроші з нашого комітету. Без наших грошей він — звичайний хлопець. Тому ми вирішили компенсувати твої страждання, твій біль і твої сльози сумою, яку програла твоя мати. А тобто ми заплатимо тобі один мільйон гривень. Він потрібен тобі з Сашком — ви достатньо намучилися.