Розділ 20

Біль у нозі нестерпна, я не можу нічого вдіяти.— Покидьок, відпусти Катю, візьми моє життя!— А ти думаєш, навіщо я викрав тебе сюди? Щоб убити! А ця Катька... не знаю, навіть якщо виживе, то і її потім настигне така ж участь! — чоловік єхидно засміявся. — Ти думав, ти герой? Вкрадеш її і ви разом утечете? Але ні! Я одразу знайшов вас, дякуючи одній особині. — Ти заплатиш за свої злочини! Думаєш, я не знаю, що ти вбивця? Вбив молодого хлопця, а сам викрутив усе так, щоб поліція подумала, що він сам застрелився.Соколов почухав потилицю і задумався. — А, ти за того дурня? Ха-ха! Який не захотів виконувати мій наказ! Ну так, я вбив його і сам же викрутився. По словам слідчого, він сам покінчив із життям. — Він на мить замовк. — І Каті твоїй уже нічого не допоможе, як і тобі. Ваша доля вже написана мною. — А ти що, Бог, щоб розпоряджатися життям інших? — я тримаю свою руку, яка просякла кров’ю, біля пораненої ноги. — Хм, ну я, звичайно, не Бог. Однак я вирішую, кому жити, а кому померти. Добре, піду подихаю свіжим повітрям, а ти помолись Богу, може, він тобі допоможе. Хоча я сумніваюся в цьому.Він встав зі стільця, на якому сидів, і вийшов на вулицю, залишивши мене зв’язаного самого. Переживаю за Катю і ледь не плачу. Ні! Вона виживе. Вона сильна. Вона не помре. Ми будемо щасливі.

Миттєво я згадав, що у мене в кишені є телефон. Мабуть, Соколов, коли зв’язував мене, забув його дістати. Розумію, що це шанс подзвонити Максиму, поки його немає. Зв’язаними руками дістаю телефон і швидко набираю його номер. Він миттєво взяв слухавку.— Сашко, де ти? Я вчора багато разів писав тобі, ти не відповідав! — Макс, справи погані. Соколов спіймав Катю і викрав мене. Я знаходжуся у якомусь знедбаному будинку, зв’язаний по руках і ногах. Прошу, врятуй Катю! Вона, можливо, у будинку Соколова, і, як він сказав, їй дуже погано. Макс, швидко, не гай ні хвилини! Я зараз скину тобі координати, де я знаходжусь. — Добре! Я швидко знайду Катю і одразу приїду з підкріпленням до тебе. Тримайся!Він кинув слухавку, і я швидко скинув йому координати місця, де я був. -Боже прошу,убережи мою Катю.

Катя

Приходжу до тями, уся побита. Голова тріщить. Пам’ятаю лише те, як захищалася від Соколова. Встаю і похитуючись хочу вийти з кімнати, однак двері закриті.— ЧОРТ! — гарчу і намагаюсь вибити двері, однак нічого не виходить. У будинку нікого немає.Розуміючи, що Сашкові загрожує смерть, у мене почалася істерика. Я кричала, трощила усе, а після просто заплакала, спершись об стінку. Розумію, що це кінець і ніхто мені не допоможе. Через годину я просто сиджу і плачу, як раптом чую голос Максима:— Катю, ти тут? У цей момент у моєму серці спалахнула надія. — Так, Макс, я тут! Врятуй Сашка, прошу тебе! — кричу я крізь свої гіркі сльози.Через хвилину Максим зробив декілька ударів у двері, і вона наче відлетіла. Він підійшов до мене.— Катю, Боже... який жах на твоєму обличчі. Тобі потрібно в лікарню. Не переживай, я зі своїм нарядом врятую Сашка.Миттєво я взяла його за руку. — Пообіцяй, що врятуєш Сашка. — Катю, я обіцяю тобі: ви  будете разом, а Соколов сяде за ґрати. Я подзвоню твоїй матері й скажу, щоб вона була з тобою в лікарні. Я почувалася погано, у мене страшенно все боліло. Макс вивів мене з дому і викликав швидку, а сам поїхав зі своїм нарядом міліціонерів визволяти Сашка.

Олександр

Сиджу на холодній підлозі і думаю лише про Катю. Як вона? Що з нею? Раптом перед моїми очима з’явився Соколов. Він тримав у руці пістолет.— Ну, думаю, з тобою можна закінчувати, — він підняв пістолет і направив на мою голову.Розуміючи, що мені кінець, я просто закрив очі, змирившись із тим, що зараз помру. Він натискає на курок, але куля летить повз мене. Я чую бійку, відкриваю очі, а Максим б’є Соколова. Йому вдається заламати його, і тут до хатини заходять інші поліцейські. — Соколов Андрій Романович, ви заарештовані! Поліція вивела його, а Максим розв’язав мене.— Тобі потрібно в лікарню, у тебе нога поранена. Раптом ми почули два постріли, поліцейські закричали:— Стій! Руки за голову! Та він із Диким швидко сів у свою машину і почав тікати. Всі поліцейські погналися за ним на машинах.