Розділ 1

Прокидаюсь від маленьких променів сонця, що потрапили мені на обличчя, замість гучного будильника, який завжди нагадував мені про одне: «Прокидайся, Катю, сьогодні не день для лежання на ліжку». Але добре, що сьогодні у мене вихідний, та я можу не звертати уваги на будильник і спокійно спати в обіймах свого коханого чоловіка Олександра, який на кухні готував мені сніданок.Я ніколи не була такою щасливою, як із ним. Він зробив мене щасливою, дозволив бути слабкою в його обіймах. Ми думали про весілля, але поки не наважувались одружитись. Весілля було для нас не терміновою справою, а лише нагадуванням про те, що наше кохання може стати сім’єю, де нас буде троє: я, Сашко і наша дитина.

Лежу у ліжку з заплющеними очима і чую звук відкритих дверей, знаючи, хто зайшов.

— Катрусю, прокидайся, кохана! — чується маленький гуркіт посуду, який Сашко поклав біля мене.

Повертаюся лицем до чоловіка і ніжно цілую його губи. Сьогодні сніданок був по-особливому смачний: мій улюблений круасан з шоколадною начинкою, кава і, обов’язково, біла троянда на підносі.

Поснідавши, я почала приводити себе до ладу, сівши за туалетний столик, і завмерла, дивлячись на одне фото, яке було мені до болю рідне. На ньому був мій тато — Олег.На фото тато усміхнений, міцно тримає мене, п’ятирічну, на своїх міцних і до болю змучених руках, якими він робив усе, щоб я усміхалась. Я пам’ятаю його таким — турботливим, чуйним. Він ставив моє щастя на перше місце і був проти, щоб я була до себе занадто жорстокою і ставила щастя інших на перше місце, а про своє навіть не згадувала.

Тато прожив з нами ще п’ять років, як раптом одного жахливого дня лікарі виявили у батька лейкемію — рак крові. Ми з мамою тяжко переносили хворобу батька, ми були поруч із ним до останнього. Але життя забрало у нас нашу підтримку, нашу опору, прекрасного чоловіка, турботливого батька, і загалом — хорошу людину. 

Тато помер у лікарні. Мені було десять років. Після його смерті ми з мамою жили скрутно. Вона була змушена жити у моєї бабусі, яка рівно через два роки померла у віці 82 роки. Та квартира дісталася мамі. А я втратила свою усмішку,втратила дитинство....та й загалом втратила здатність бути слабкою поруч з рідною мені людиною.

Я також сильно любила свою матір — Марину Іванівну. Але після смерті батька я не могла бути дитиною поруч із нею. Не тому, що вона погана, а тому, що вона була вимушена працювати, знаходити роботу, а я в той час мала бути хазяйкою у домі — прибрати, помити посуд.

Я не серджуся на неї. Вона робила все, щоб забезпечити мене і моє майбутнє.

Занурившись у ці думки, я не помітила, як привела себе до ладу. Крокую до ліжка та застеляю пом’яту ковдру, на якій лежав маленький промінь сонця, що пробивався крізь темно-сині штори. Заселяючи ліжко, думаю, як проведу сьогоднішній день — куди піду, з ким зустрінусь, про що буду говорити. 

Я хотіла витратити цей день на щось особливе, незвичайне — щоб відірватися на повну і відчути себе вільною та незалежною від усяких паперів, які тобі приносять щогодини на роботі, і ти маєш їх перевірити.

Занурившись у океан своїх думок, я не помітила, як до кімнати зайшов Сашко. Він був напружений.

— Катю… твоя мати прийшла. Вона хоче сказати тобі деяку інформацію, — промовив Сашко, тримаючи ліву руку на дверній ручці.

Я поглянула на Сашка, знаючи, що сьогоднішній день нічим не можна зіпсувати. І я з упевненістю попрямувала в коридор.

Мама стояла біля порогу. Вона схрестила руки, тримаючи у правій руці якийсь папір, не показуючи, що там написано.

-Мамо...що сталося?-запитала я схрестивши руки на грудях.

Мама поглянула на мене. В її очах було щось незрозуміле, але читалося одне — що вона прийшла не з хорошою новиною.Мене цікавило найбільше не новина, а папір у її руці, який вона так впевнено тримала, боячись, що хтось прочитає інформацію, написану там.

— Доню… я повинна сказати тобі дуже важливу новину. Це стосується тебе і твого майбутнього, — вимовила мама. Її голос тремтів, а я поглянула на неї здивовано.

Але я не знала, що те, що буде написано на тому клятому папері, переверне моє життя раз і назавжди.

Не забудьте додати книгу в бібліотеку,щоб не пропустити нові розділи. Оновлення щодня о 12:00