Розділ 18

Матвій

Піднімаюся в приймальню. Продумую черговий план, як навіженим звірем не накидатися на помічницю…

Ні, я ні про що не шкодую. Але здається, міг налякати дівчину. Хоч і відчував, що їй теж сподобалося.

Що ж першим потрапляє на очі, коли я заходжу?

Дупа!

Нахабна дупа в сірих штанах!

Якщо точніше. Це частина Андрія, мого начальника відділу маркетингу.

І де цей базіка?

Він на столі, розсівся прямо на паперах, і так і сипле кумедними історіями. Мою помічницю розважає щосили.

Ніколь ще й сміється при цьому!

Стискаю щелепи, ніздрі роздуваються.

Весело їм, ти подивися.

- Гей, твоя дупа столи перевіряє на міцність?

Андрій злітає на підлогу та, приблизно, як Уляна, падає на спину. Щоправда, цей в одязі, без простирадла. Хоча б очі мої береже.

Але все одно дратує, балакучий засранець!

- Матвію, я ненадовго присів. Зате думка експерта є. Стіл міцний. Перевірено. Не дякуйте! Користуйтеся на здоров'я!

Язика б йому відірвати разом з хоботом.

Тепер я розумію, що їх притягнуло. Уміння спритно викручуватися в будь-якій ситуації. Брехуни, коротше кажучи.

- Доброго ранку, босе, - тут же сховавши посмішку, похмуро вітає помічниця.

Киваю у відповідь.

Мені зараз не до люб'язностей.

- Андрію, дуй звідси на довбаний пірсинг, - на вихід показую.

- Куди? - ошелешено кліпає.

- Працювати вали, що незрозумілого!

- Авжеж, зрозумів. Нові корпоративні слівця. Вже там. Плідного вам дня!

Підморгнути він встиг моїй помічниці. Від мене не приховаєш. Гр-р-р! Як дратує!

Чомусь учора спіймавши Уляну на гарячому, нічого подібного не відчував. Навіть шкода було хлопця. Вляпався, злякався, мерцем прикидався. Хіба знав, що повівся на дурепу, яка бажає іншого вивести на ревнощі.

Та плювати вже на них. Збіговисько бовдурів. Аби її батько ще не нашкодив зі злості.

- Ем-м... вибачте, - Ніколь нерішуче піднімається.

З Андрієм вона реготала. При мені ж безневинна кізочка.

Уф, відвертаюся від її спокусливих ніжно-рожевих губ. Дражнить зараза така.

- Що ще? - суворо питаю.

- Мій випробувальний термін досі триває?…

Не доказує і завмирає, складаючи пальчики в замок.

- Коли він закінчиться, ти не прогавиш. Терміново працюємо за першим планом. Каву з кульками принось, - трохи подумавши, додаю. - Гаразд, і лід туди можна. На стіл нікого більше не пускай!

- Обов'язково, босе. У найкращому вигляді для вас приготую!

Бач, тішиться чомусь. Миленька посмішка на її рум'яному обличчі з'явилась.

За дурня мене тримає і щаслива.

В обід я беру з собою Ніколь у невеликий ресторанчик. Повинна була відбутися зустріч з посередником іноземного замовника, та щось зірвалося. На них наїхала раптова перевірка.

Ніколь засмутилася більше за мене. Помітно, наскільки боїться наодинці залишатися. Тре знову пальці, хитрує, і доводить до сказу тим, як зворушливо віями плескає.

От під час обіду мене й сяйнула цікава думка!

Стривайте…

А навіщо мені розгадувати її таємниці? Ловити на брехні?

Я і так їй дозволив добряче тиснути на терпіння. Тож прийшов час змінити правила гри. Адже вона вважає, що я зовсім не здатний на вигадки.

Подивимося, наскільки тебе вистачить, Ніколь!