Глава 7

Так, новий рік іще не вступив у свої права, але вже зараз, напередодні свята, сидячи в компанії двох незнайомців, Лана відчувала себе в сто разів краще, ніж за всі роки, проведені біля новорічного столу поруч із тітонькою.

— Мої батьки… Думаєте, вони були такими самими? — спитала вона тремтячим голосом.

— Безперечно! — впевнено заявив Макс. — По-іншому і бути не може.

— А тітка?

— Хто знає, може, сама на травах сидить, — знизав плечима Валд. — А якщо ні… Чи вона тобі рідна, ось у чому питання.

— На травах, кажеш… — задумливо пробурмотіла дівчина і подивилася на дракона. — Тоді поясни мені, будь ласка, не зовсім зрозуміла. Я пила трав’яний збір і не могла обернутися, а ти з'їв травички — і навпаки, був твариною і не міг перетворитися назад. То як же все це працює? — вона була сама увага.

— Є трави, які замикають у людському тілі, а є ті, які навпаки — фіксують у звіриному, — пояснив зеленоволосий. — Ми з тобою вживали різні трави. А ця, — він показав на коробочку з порошком, — служить антидотом і допомагає розвіяти їхню ворожу дію. Тож спробуй, не бійся.

І вона таки ризикнула скуштувати їжу, приправлену зіллям. А нічого так. Чим більше їла, тим смачнішало, і в тілі раптом виникла дивна легкість, наче зняли багаторічні пута і Лана тепер здатна на все. Можливо, навіть перетворитися на мишку.

— До речі, ти так хотіла бути акторкою... Може, приєднаєшся до нашої дружної циркової компанії? — запропонував кіт. — Тим паче ти така сама, як і ми, та ще й красуня. Спрацюємось.

Вона все життя вважала себе негарною і дивною, і тут два шикарні хлопці кажуть їй, що вона навіть дуже красива, просто особлива, тому інші цього не розуміють. Та від такого в будь-кого самооцінка підніметься до небес!

Метаморфи трохи розповіли про вистави, які давали, а коли почали розповідь про країни, де побували, годинник показав північ. Ех, а Лана тільки налаштувалася на довгу ґрунтовну бесіду. Раніше вона не цікавилася цирковими афішами, вважаючи, що вже давно виросла з цього жанру, а тепер поглянула на ситуацію по-іншому. Хотілося стільки всього дізнатися…

— Ну що, з Новим роком, мишко! — дракон раптом нахилився і цмокнув її в щоку.

— З новим щастям! — кіт не залишився осторонь і поспішив цмокнути в іншу.

— З Н-новим роком, хлопці, — зніяковіла дівчина від такого прояву уваги. — Шкода, що ялинка в мене штучна. Зараз би справжньою хвоєю подихати…

— Так в чому проблема?! Давайте святкувати на свіжому повітрі! — запропонував Макс. — Тут бір недалеко, одразу за озером.

— Ти вже й ситуацію розвідав? — пробурчав кіт. — Коли встиг?

— Коли околиці оглядав перед... загалом, не важливо, — відмахнувся його приятель.

— Що, рятівнице, ходімо гуляти? — підвівся з-за столу Валд.

— Не забувай, що не тільки тебе, мене вона теж врятувала, — підвівся і дракон. — Твій час закінчився, тепер моя черга її оберігати. Як мінімум, до наступного Нового року, а далі... далі подивимося.

— Що, теж заважатимеш мені отримати головну роль? — жартівливо спитала дівчина.

— Навпаки. Поки я поряд, ти завжди будеш у головній. Ну то що, йдемо? Хочеш політати на драконі? — простягнуши руку, всміхнувся Макс, а його помаранчеві очі з вертикальними зіницями, здавалося, спалахнули.

І так добре стало від цієї усмішки впевненого в собі самця… ем-м, чоловіка, чоловіка, звичайно ж. Тому що ця впевненість передалася і їй. Що тепер у неї справді все буде добре і щастя ще можливе.