Ярик

Коли Ярик вперше побачив Міру він не мав шансу не закохатися.

Одного разу тренер із фізпідготовки привіз до їхнього клубного тренажерного залу молоду фітнес – тренера. Вона чемно привіталася і відрекомендувала себе.

• Міра, фітнес – тренер! Ми з вами навчимося розслабляти свої м’язи після матчів.

І задала такого темпу, що деякі гравці прямо посеред заняття припиняли вправи. Більшість все ж завершили запропонований Мірою цикл. На завтра, ті що відбули заняття до кінця, були свіжі і повністю готові до тренувань. Ті хто зійшов із фітнес – тренування відчували втому та крипатуру. З того часу, Ярик мав змогу щотижня, а інколи і двічі бачити Міру на тренуваннях. Рівень її занять, вірніше наслідки їх, зробили її бажаною у футбольному клубі. Керівництво запрошувало її після кожного домашнього матчу. Хлопці ж наввипередки намагалися запросити її на побачення. Дехто наважувався говорити про неї лихі речі, буцім - то вона легкодоступна. Що за гроші готова на будь – що, але ніхто не давав доказів. І більшість команди шалено мріяла про неї. Лише ті, хто був позбавлений її чар із посмішкою спостерігали за товаришами, які із усіх сил намагалися сподобатися Мірі.

Ярик саме у той час почав різко прогресувати. Він відчував, як його роками тренований організм розпочинає віддавати результати тренувань у спортивний результат. Він почав все частіше забивати. Все частіше діяти більш розкуто. Ніби відчував гру. Ніби бачив поле у панорамі, ніби зверху. Відчував, якимось невідомим йому чуттям, де має бути партнер. Куди він побіжить. І, як наслідок, гостро відчув тісноту у молодіжному складі. Все частіше він тренувався із основним складом команди. Там, були справжні майстри, котрі навіть грали за збірні країни. Саме із ними, він відчув, що він стає майстром. Дебют за дорослу команду припав уже на той момент коли він відчував себе на піку. Ті 20 хвилин, які він провів на полі, дали йому неймовірно великий запас сили і натхнення. Грати із гравцями такого рівня, проти гравців рівня збірної і нічим їм не поступатися, тим більше зробити декілька загострень, які майже привели до взяття воріт. Це було нереально. Він ледве переночував і пережив наступний день, щоб нарешті дочекатися, футбольного огляду. Ярик, шалено чекав, критики на свій адрес. І нарешті, із екрану центрального каналу, найвідоміший футбольний журналіст країни, назвав його надією і майбутнім волинського футболу. На ейфорії від почутого Ярик прожив наступні дні. За пару турів прийшов перший гол у вищій лізі. Після нього, сила розривала його із середини. Хотілося діяти. І у той момент він відчув, що Міра йому не зможе відмовити.

До цього часу, вона видавалася йому, аж надто милою і недоступною. Ніби не для нього. Ніби вона взагалі ні для кого. Така світла і нереально справжня. Її аромат асоціювався Ярику із ароматом жінки. Він знав, що Міра буде його жінкою. І тільки вона. Іншого не могло і бути. Він набравшись сміливості, після привітання від команди, підійшов і запропоновував їй піти із ним на побачення. Те, як вона радо прийняла його, спонукало його до ще більшої віри у стосунки. До ще більших спортивних досягнень. Той вечір, був подарунком долі. Все було чудово. Підходили вболівальники і просили то автограф, то селфі. Звичайно їй було приємно, що вона із ним.

Одруження. Мрії про дітей і сім’ю. Все було прекрасно.

А потім травма. Підступна і незбагненна. Чомусь зовсім неочікувана. Вибила із колії. Зіпсувала прекрасний хід його життя. Знищила роки тренувань і місяці росту до головної команди. Лиш пару місяців і мав відбутися перегляд контракту. Мінімум мільйон у рік. Ці гроші уже вирішували б усі фінансові проблеми. Можна було відчувати себе захищеним.

Довге лікування. Спочатку Німеччина. Потім реабілітація у Луцьку. Міра вичитувала томи літератури. Використала усі свої здібності та вміння. Нога дуже швидко набирала форму. Травма заліковувалася. Поступово вийшов на рівень індивідуальних занять. Повернення у клуб. Інтенсивніші заняття. Часу до перегляду контракту лишалося усе менше і менше. Потрібно було набирати форму. Потрібно виходити на рівень.

П'ятнадцять хвилин на полі у матчі із основним суперником. Легке зіткнення. Рецидив. Закінчення кар’єри. Плакав ночами у кухні, поки Міра спала.

Вона терпляче зносила його депресію. Допомагала і трималася із ним обережно. Мов психіатр. Це неймовірно дратувало. Вона була ідеальна навіть і у цій ситуації. Її відношення, погляди і слова не змінилися, не дивлячись на те у кого він перетворився. Це дратувало найбільше. Поступово зародилося відчуття, що усе це вона робить із жалю до нього. Ревність розривала нутрощі. Часом, коли приходив до спорт клубу, бачив як групи футболістів дивилися на неї під час заняття. Хто він тепер у порівнянні із ними. Де його заробітки. Як тепер йому жити і забезпечувати їй нормальне існування.

Поступово почав вживати алкоголь. Спочатку пригощали усі хто впізнавав його. Пити сподобалося. Алкоголь приглушував  біль. Тамував сум і депресію. Під його дією відчував себе впевненіше, ніби він ставав тим, ким був раніше.

Гроші поступово зникали. Зарплати тренера заледве вистачало платити по рахунках. Несила було платити кредит за автомобіль. Його продаж, остаточно опустив Ярика, до рівня простих людей,  не особливих, не талановитих. Звичайних, яких  мільйони. Вони  не живуть , а заледве виживають. Постійно у гонках за грошима. І поряд нього така жінка. Найкраща і найкрасивіша від усіх. Як йому забезпечити їй достойний рівень життя?

Одного разу, добряче посидівши у «Субмарині»,  зустрів Максима, брата Діми. Він був разом із своїми товаришами. Усі були добряче на підпитку. Ярик знав, що Максим і раніше займався крадіжками. Саме зараз відбував умовний термін. Поряд стояла елітна іномарка. Уся компанія обступила Максима, який  відчинив авто і витягнув із заднього сидіння сумку із ноутбуком. Після того усі розбіглися. Через годину Максим повернувся  із п’ятьма тисячами гривень. Наступні декілька днів Ярик не повертався додому. Вони пиячили у якійсь незрозумілій квартирі. Там було декілька дівчат. Одна із них виконувала усі забаганки п’яного Ярика.