Дивні гостини

     Прокинувшись вранці, дівчинка не одразу зрозуміла, де вона знаходиться, проте, прийшовши до тями усе хутко згадала. «Яка дивна пригода» – подумала про себе Надя, оглядаючи кімнату. Солодко потягнувшись, вона посмакувала зефіринками, що лежали поряд з ліжком у прозорій піалі. Вдягнувшись, дівчинка вирішила підправити зачіску. Яке ж було її здивування, коли у величезному дзеркалі біля шафи вона побачила своє відображення. Здається, хтось набрав добрих п’ять кілограм! 
– Мамо! Що ж це таке?! Як таке могло статися? – у розпачі закричала Надя так, що її почула одна з фрейлін.
– Що з вами сталося? – стурбовано запитала вона, прибігши до кімнати.
– Як що? Ти не бачиш? Я ж товста як…як – і Надя заплакала. 
– Але пані! Ви ж були точно такою вчора! 
– Як? Я? Не може бути! Так воно є – це все цей жахливий зефір! Скільки ж я з’їла його вже?
– Тсс! Не треба про зефір! Краще одягніться ось, в цю сукню – і фрейліна протягнула їй сукню – точно таку ж, яка була на ній. 
– Не буду я це вдягати! Навіщо? – спаленіла Надя. 
– Я прошу Вас, вдягніть. – благально подивилася на неї негарна помічниця і Надя погодилася. 

    Спустившись вниз, до зали, де вже чаювала королева, Надя побачила, що всі фрейліни сиділи за ранковим столом у противних рожевих сукнях, в одній з яких була і вона сама. Королева ж височіла над ними в білій сукні та перловому намисті. 
– Дорогенька! Ми вже зачекалися! – привітала її королева. Фрейліни також заусміхалися. 
Надя сіла за стіл, намагаючись не дивитися на зефір, що лежав поряд на величезній тарелі. Фрейліни таскали звідти потрошку, але Надя тільки зараз помітила, що королева не їсть.  
– Бачу ти не влазиш у плаття, треба було придбати тобі більший розмір – зауважила королева, критично оцінивши зовнішній вигляд Наді. 
«Так це ж все від вашого поганого зефіру!» – хотіла було закричати дівчинка, проте змовчала, адже казати подібне було не в правилах етикету. 
– Сьогодні гарна погода. – зауважила одна з фрейлін.
– В моєму королівстві завжди гарна погода – відказала королева.
– Так, ваше високосте – покірно згодилася та, опустивши очі долу. 
– Отже, щоб трошки розвеселити нашу нову гостю, пропоную влаштувати сьогодні показ мод! – запропонувала королева.
– Чудова ідея! О, я так цього чекала! – одна за одною підтакували фрейліни. 
   Проте Надя залишилася байдужою до цієї розваги. Вона вже ненавиділа все це королівство, а особливо його королеву. Але вона чомусь також виявила своє погодження, тож після сніданку (якщо можна назвати чай з обридлим до печінок зефіром сніданком) вся процесія на чолі з королевою попрямувала до Зали Мод. 
   У залі був спеціальний подіум для показів, а стіни були увішані картинами з зображеннями королеви у вечірніх туалетах. Надя сіла разом с фрейлінами на стільчики і показ почався. Спочатку королева вийшла у шикарному білому костюмі, потім швиденько змінила його на персикове плаття, далі перевдягнулася в комбінезон та широку шляпу з крисами…
   Дівчинка намагалася не позіхати, але видовище було настільки нудне, що її вже починало хилити до сну. Фрейліни ж самовіддано продовжували дивитися показ, аплодуючи кожному новому виходу королеви. Врешті, страждання закінчилися і вдоволена королева разом з фрейлінами та Надею попрямували до парку, що знаходився прямо всередині палацу. Там дійсно було дуже гарно – посередині стояв величезний гарний фонтан з чудернацькими левовими головами, що випльовували рожевий зефір прямо з пащек. Фрейліни радісно юрмилися навколо фонтану, виловлюючи зефірини. Наша Надя також мала непереборне бажання до них приєднатися, проте королева покликала її прогулятися парком разом. Дівчинка пройшла повз величезні ліани, що огортали парк, створюючи живу сітку навколо, та повз кущі з чудернацькими квітами з солодким витонченим ароматом. 
Прогулюючись поряд з королевою, Надя насмілилась запитати, чому всюди у її королівстві все рожевого кольору, навіть плаття фрейлін, а сама королева рожевого не носить взагалі, та й зали мають іншу кольорову гаму.
– Я скажу тобі по секрету, що я взагалі терпіти не можу рожевий колір – зізналася королева – але він найкраще продається! 
Надя кивнула у відповідь, хоча не була до кінця певна, що зрозуміла жінку. 
Всі продовжували відпочивати у дивовижній атмосфері саду, як раптом до зали увійшов високий чоловік у бездоганному чорному костюмі. Він підійшов до королеви і поштиво поцілував їй руку. 
– О, це ти Вікторе! – зраділа королева – Ну що ж, люба дівчинко, мені, здається, пора відлучитися по справах, а ти поки що погуляй садом разом з фрейлінами. – І з цими словами королева пішла кудись разом з чоловіком у костюмі. 
– Хто це був? – запитала Надя у однієї з фрейлін.
– Дуже впливовий чоловік – шанобливо відказала та – всі звуть його Менеджером, але ми погано розуміємо значення цього слова. Знаємо тільки, що він постійно допомагає нашій королеві. 
– Хм, цікаво. – відказала на це Надя і за хвилину додала – А чи не могла б я відлучитися…ем, по справах? 
– Звісно-звісно! – безтурботно відказала фрейліна, що заме займалася поїданням зефіру з фонтану. 

   Тож Надя вийшла з саду і попрямувала до головної зали. Там, за зачиненими дверима розмовляла королева і її прихвостень. 
– Як це, продаж падає! – почула дівчинка невдоволений голос королеви – Ми не можемо собі цього дозволити! Чи ти хочеш, щоб я, борони боже, ходила в лахміттях? 
– Королево, не турбуйтеся – намагався заспокоїти її помічник – все буде добре. Треба лише залучати нових шанувальників зефіру і збільшити порцію мумурину…І зменшити жиротину.
– Ха, зменшити жиротин? Ти знаєш скільки мені це буде коштувати? І взагалі, яка мені різниця як вони виглядають? 
– Проте, зараз мода на здорове…– почав був помічник, проте королева його урвала:
– Ніяких нововведень і змін в моїй формулі, займайся своїми справами і не сунь носа до моїх! Придумай яке-небудь шоу краще, щоб забити всім голову! Мої піддані це люблять, до того ж ми давно вже не влаштовували ніяких цікавих заходів. У цьому королівстві вже померти від нудьги давно можна. До того ж, у мене зараз гостя, ти її бачив, тож ми повинні показати себе у найкращому вигляді. Ну все йди, ти мене зовсім притомив. 
– Слухаюсь, ваша величносте. 
Надя ледве встигла відскочити від дверей, як звідти вибіг помічник королеви. На щастя, він був такий заклопотаний, що не помітив дівчинку.