Розділ 40

— Що ж, пряме питання заслуговує і на пряму відповідь. Ось тільки як це викласти коротко? Не читаючи лекції з історії.

— Говоріть так, ніби я в курсі всіх подій… — розуміючи, що розмова затягнеться, я сів у одне з двох м'яких крісел. Не таких універсальних, як у командній рубці, але також оснащених компенсаторами навантажень, а тому неймовірно комфортних. — Якщо не зрозумію, перепитаю.

— Добре… Імперії Вінця вже майже чотирнадцять століть. Якщо рахувати від Виходу. Перша сотня років пішла на переліт до системи Едему. Друга — на облаштування першої планети, придатної для життя. Ще двісті років колишні земляни нарощували чисельність населення та розвивали економіку. Потім, коли життя нормалізувалося, повернувся страх пережитої катастрофи, і всі зусилля було кинуто на пошуки інших планет. Куди, у разі повторення того, що сталося із Землею, можна було б переселитися в найкоротший термін.

Звучало, як передмова до фантастичного фільму. Але, отримавши мій запит, Еліза та Буркотун підтвердили, що це загальновідомі факти, прописані у всіх підручниках історії.

— Завдяки технології ТФ-стрибків, на відміну від земного періоду, завдання було виконано в найкоротші терміни. Буквально за один рік рейдери Даль-розвідки виявили одразу три планети, які відповідали усім вимогам… — продовжувала місіс Хадсон. — Причому у відносній близькості до Едема. Тиждень шляху для легких зорельотів і не більше місяця для вантажних супертяжів. І тоді Глава об'єднаного уряду запропонував не чекати на катастрофу, а відразу починати колонізацію придатних для життя планет. По-перше, — кілька сотень років існування метрополії не роблять її колискою людства, щоб ностальгічно прив'язуватися до неї, як до нової Батьківщини. По-друге, — як би не було сумно, але навіть після спільно пережитого кінця Землі та неймовірного порятунку, багато протиріч між різними народами, так і не вдалося остаточно усунути. Зрештою, досить подивитися, як заселений Едем.

Цього я хоч і не бачив, але сприйняв одразу. Згадав про компактну окупацію окремих районів міста всілякими земляцтвами, де «чужинцям» — тобто корінним мешканцям, у темний час доби краще не показуватись. Та й вдень, якщо чесно, теж не варто ризикувати.

— А по-третє, — і це найголовніше: навіщо чекати на «кінець світу» і потім відновлювати все з нуля, ціною неймовірних поневірянь… якщо є можливість зробити правильні висновки і заздалегідь почати заселення нових земель і будувати на них майбутнє життя.

— Розумний підхід… — погодився я, згадавши приказку про яйця та кошик.

— Можливо. Я не уповноважена давати оцінки діям людей. Лише викладаю перебіг подій.

— Я розумію… Продовжуй.

— Ідею Глави підтримали із захопленням, і вже за рік почалося велике переселення народів. За цей час Даль-розвідка виявила ще одну планету у відносній близькості до Едему і три у другому поясі та шість у третьому. Назви поясів — взято з відстані перельоту вантажівок. Було влаштовано велику лотерею, на якій розіграли заявки на планети, ну а потім почалася тисячолітня епоха розселення… Даль-розвідка справно продовжувала пошук і знаходила все нові планети, а уряд справно приймав заявки від бажаючих вирушити в нові землі. З однією умовою, оскільки переліт здійснювався за рахунок метрополії, всі колоністи підписували васальний договір із Едемом.

— Угу… — хмикнув я. — І звичайно ж, свято його дотримувалися.

— Ви маєте рацію, пане герцогу, сам по собі договір не коштував навіть золотої фольги, на якій було вигравіруваний, але справа не лише в договорі. Вірність колоністів Імперії, що зароджувалася, мала більш вагоме підґрунтя. Транспорт… По-перше, — зорельоти. Будь-які судна, починаючи від поштових бригів і закінчуючи тисячотонними трампами, будуються лише на верфях Едему. Там знаходиться і єдине Імператорське училище, де проходять навчання за всіма професіями, необхідними для обслуговування флоту. Від пілотів до докерів. Причому на спеціальності пілот і навігатор, тобто тих, хто в майбутньому може отримати допуск капітана, приймають лише корінних мешканців метрополії та представників найвищої аристократії.

— Серйозний підхід.

— Оптимальний. Але це ще не все… — місіс Хадсон зробила ефектну паузу.

— ТФ-технології! Пару-трійку зорельотів завжди можна вкрасти чи захопити. Команду – переманити на свій бік, обіцянками чи погрозами. Навчити за підробленими документами, зрештою, як це сталося з вашими супутниками. Але, що із захопленими кораблями робити далі, коли ТФ-генератор відключиться?.. Пане герцог, знаєте чому термін служби паливного елемента не перевищує двох місяців експлуатації? Ага, бачу, що здогадалися. Цілком вірно… Їх навмисно виготовляють лише такої енергоємності. Начебто з метою безпеки на випадок виходу з ладу, а насправді для того, щоб зробити захоплення зорельота безглуздим. Тому що з непрацюючим генератором вони зможуть літати тільки в межах своєї планетарної системи. А топливний елемент — єдине, що не можна дістати на чорному ринку.

— Гм…

— Ну, скажімо… майже неможливо, — погодилася міс Хадсон. — Тому що завод, де їх виробляють, укріплений сильніше за імператорський палац. То ж ви дарма смієтеся…

Я справді посміхнувся, згадавши, чим закінчилося наше знайомство з Костянтином VII Великим. Тому порівняння місіс Хадсон мене не переконало.

— Навіть не думайте… Ні я не зможу туди телепортувати, ні взятий у заручники Імператор не проведе. Охорона заводу знищить будь-кого, хто з'явиться на її території, не маючи на те відповідного допуску. Втім, автоматика зробить це навіть раніше.