Розділ 28

Зрозуміло, що за такої організації, коли навіть Рада працює на самоокупності, агенти Фронтиру теж оклад отримували не за звання та посади. Не здивуюся, якщо місцеві Бонди та Мата-Харі взагалі не мали ніякої тарифної сітки, а лише акордно-преміальну винагороду. Майже за старшинським принципом: «А що ти приніс до рідної роти?»

Так що досьє на дона Рональдо було дуже широким і докладним. Починаючи від розташування бази піратів, кількості бойовиків і закінчуючи улюбленими стравами та уподобаннями в сексі. До речі, в останньому питанні ватажок піратів виявив несподівану скромність, майже пуританську чесноту. Жодних хлопчиків чи тварин. Натомість дону Рональдо подобалися стрункі блондинки, приблизно у віці двадцяти років. Загалом, такі як Еліза. Дуже сильно подобалися… Що й стало одним із пунктів нашого плану. Точніше, одного з варіантів, якими я, як ловчою сіткою збирався вивудити пірата з його лігва.

Другою не менш важливою інформацією був основний, з дозволу сказати, бізнес дона. «Шторм»

Унікальні наркотичні властивості цього блідо-блакитного мінералу групи слюд, за блідо-блакитний колір пластин, що отримав назву «Морський Привид», виявилися зовсім випадково. Втім, як і багато з того, що відкривав перед людством далекий Космос. Однією найтоншої платівки, розчиненої в склянці води, вистачало для того, щоб на кілька годин відправити у «політ» цілий взвод фізично міцних і здорових людей. Усі, хто куштував нове зілля, навіть наркомани зі стажем, в один голос запевняли, що «штормить» виключно приємно, а «мультики» просто фантастичні. Але не це головне… «Морська примара», з чиєїсь легкої руки перейменована на «Шторм», не викликала звикання та залежності. Жодної ломки, жодних негативних побічних ефектів через відсутність дози — лише задоволення. Як секс, що ні до чого не зобов'язує, а є лише швидкоплинним спогадом про приємно проведений час.

Зрозуміло, що такий товар тут же знайшов попит, особливо у вищих верствах суспільства, де ніколи не проти розважитися «по-дорослому», але так, щоб не втратити посаду, титул і стан, перетворившись на кінченого наркошу. Ну, а що в тих колах будь-яка дешева річ апріорі вважається підробкою, то й ціна на «Шторм» миттю полетіла за будь-який розумний апогей.

Причому набагато раніше, ніж з'ясувалося, що «Морська примара» є лише в одному місці на всьому обжитому просторі. А саме — в астероїдному полі сузір'я Ксенофонта, майже за межами Фронтиру. І що, незважаючи на простоту формули, синтезувати Шторм неможливо. Через якийсь невловимий нюанс, що упускається вченими, в лабораторії ростуть кристали, які мають ті ж хімічні та фізичні характеристики, що й натуральні слюди, але без наркотичних властивостей.

Ось тоді збором «Морської примари» зацікавилося багато ділків, які заробляють на торгівлі «миттєвим щастям». Благо, слюда траплялася практично на всіх астероїдах. Ну, зрозуміло, не в таких кількостях щоб совковою лопатою гребти, скоріше можна порівняти зі збором білих грибів. Всі знають, що в лісі вони є, але хтось через годину з повним кошиком повертається, а другий — день пробігав, весь у милі, а додому йде порожній. Бо грибні місця знати треба… і відчувати. А не пертися лісом напролом, сподіваючись, що вже цього разу, напевно, пощастить.

Проте, так чи інакше, знаходили... Багато ... Поки не виявилося що, якщо знайти слюду не аж надто складно, достатньо запастися терпінням, то вивезти її практично неможливо. Бо дон Рональдо вирішив, що це його територія. І нещадно усував будь-кого, хто теж хотів поживитись. Старателі, які вважали, що ніякий дон їм не указ — систематично закінчували життя з причин власної недбалості та зневагою до правил безпеки роботи в безповітряному просторі на об'єктах з низькою гравітацією.

То балони з дихальною сумішшю забували перевірити, то виходили на пошук у скафандрах, що мали приховані дефекти. Дехто забував пристібатися до страхувальних кінців. Або карабіни виявлялися дешевими підробками і ставали занадто тендітними при негативних температурах. Загалом шукачі «Морської примари» з такою незбагненною регулярністю задихалися, замерзали або ставали космічним сміттям, що незабаром по всьому Вінцю поширилася інформація про те, що астероїдне поле Ксенофонта прокляте і потикатися туди не варто. Якщо, попередньо не домовитись з його Хранителем.

Люди, які розуміють про такі справи трохи більше за інших, вміють зріти в корінь і не бажають втрачати прибуток, кілька разів спробували «домовитися», відправивши в систему бойові кораблі, хай з невеликими, зате непогано озброєними та досвідченими штурмовими загонами. Але доповіді про виконану роботу так і не дочекалися. З трьох «дослідницьких» експедицій, що полетіли в астероїдне поле з метою вивчення тутешнього феномену, назад не повернулася жодна. Більше того, жодна група після повідомлення, що прибула на місце, на зв'язок вже не виходила.

Експедиція служби безпеки, що навідалася в район, на наполегливе прохання зацікавлених осіб, жодних слідів катастрофи чи битви не виявила. Три фрегати просто зникли. Разом із командами.

А за кілька днів усі зацікавлені в оптовому придбанні «Шторму» отримали по ТФ-зв'язку прейскурант. Де, коли, за якою ціною і скільки можна придбати в одні руки.

Якби поле астероїдів було ближче до центру Вінця, навряд чи дону Рональдо вдалося б відстояти свою вотчину так легко, але прикинувши відстані, ціну утримання власних старателів та інші накладні витрати, перекупники погодилися на запропоновані умови.

З того часу весь видобуток «Морської Примари» йшов шляхом відносно цивілізованим. В одному тільки помилився пірат... вирішив, що впоравшись із «Центровими», то схопив за бороду самого Творця і якась занюхана Рада Фронтиру йому й зовсім не указ. Але умудрені життям панове радники промовчали і почали збирати досьє. А оскільки «слюдяний барон» за весь час так жодного разу жодного імперіалу і не заплатив у спільну скарбницю, папка на нього з кожним роком ставала все товстіша. І ось, мабуть, настав час, коли вміст попер назовні, як квашня.