Розділ 23

Дочекався, поки згасне екран, і подякував андроїду: — Молодець, Елізо. Дуже натурально вийшло. — Потім звернувся до решти: — Які будуть ідеї?

— Ми можемо забратися геть будь-якої хвилини, — відповів Теодор. — Я підключився до ШІ яхти і можу гарантувати, що гармати фрегата нам ніякої шкоди не завдадуть.

— А ми їм? Що скаже борт-стрілець?

— Якщо використати момент, коли у піратів буде відключено активну броню, то пасивну беруся пробити максимум трьома імпульсами, — відповіла Ірина, одночасно проводячи якісь обчислення на планшеті перед собою.

— Буркотун! Підтверджуєш?

— Так. При вдалому попаданні в місце зчленування вистачить навіть двох зарядів. Рекомендую цілитися у накопичувач енергії. Він розташований лівіше за реактор.

— Чудово… Ще які будуть ідеї?

Ніка, як у школі, підняла руку.

— Так? Говори…

— Я просто подумала… якщо пірати захоплять лайнер… то знищення фрегата нічого не виправить…

— Розумниця! Я теж так вважаю. Тож слухаємо наказ. Насамперед знищити десантні шлюпки! І лише потім відкрити вогонь по фрегату.

— Буде зроблено, капітане! — Ірина відкинулася на спинку крісла та заплющила очі.

І тільки тепер до мене дійшло, навіщо потрібний борт-стрілець. ШІ не може вести ефективний вогонь по супротивнику, якщо при цьому можуть загинути люди. А кіборги, навіть із вісімдесяти відсотковою заміною органів, все одно залишалися, для всіх інших типів роботів, живими істотами.

— Буркотун! Зображення на екран! І, якщо можна, наблизь ще трохи.

Тієї ж миті зірковий купол знову накрив рубку, а картинка збільшилася в півтора рази. Якийсь час нічого не відбувалося, а потім я побачив, як від фрегата відокремилися три десантні боти. Один попрямував у наш бік, а два — до «Посмішки Чаїр». Зважаючи на те, як скорочувалася відстань, на переліт до лайнера їм знадобиться близько п'яти хвилин. До нас — хвилин на сім-вісім довше.

— Доповісти про готовність відкрити вогонь.

— Усі системи готові.

— Вогонь!

Я очікував побачити щось на зразок трасуючих ліній, або щось схоже на промінчик світла, як на запорошеному горищі. Але нічого подібного. Яхту злегка труснуло, одночасно мигнуло світло, а за мить пізніше, на екрані виникли три сліпучі зірки. Їхнє сяйво тривало не довше секунди, але було таким яскравим, що аж очі засльозилися. Мабуть, тому Ірина одразу їх закрила. Знала чого чекати...

А поки я витирав сльози, яхту струснуло вдруге.

— Зменшити яскравість та контрастність зображення! — Першим оговтався Теодор.

Тепер спалах висвітлив фрегат. І одразу другий раз... На око, ніби в тому ж місці, але схоже, стрілець вважав інакше, бо яхта здригнулася ще раз.

Виявилось, що це не ми стріляли. Відповідь прилетіла. Про що Буркотун одразу й доповів. Не забувши уточнити, що захист витримав і яхта не постраждала.

Натомість після цього картинка бою суттєво змінилася. Пірати відповіли з усього, що вони мали. Відразу п'ять торпед рвонулося до нас, а ще чотири помчали до лайнера.

— Захищати цивільне судно! — крикнув я про всяк випадок, не знаючи, як саме вирішила діяти Ірина.

— Робиться...

Відповіли одночасно дівчина та Буркотун. Схоже, коли справа не стосувалася вбивства людей, ШІ також брав участь у битві.

Торпеди летіли прудко, набагато швидше за човники, але все ж таки не з надсвітловою швидкістю, і промені лазерів встигли перехопити їх раніше, ніж вони досягли мети. Спершу спалахнули вогняні квіти поруч із лайнером, а потім вибухнули, і ті, що мчали в наш бік.

Скориставшись тим, що ми зайняті збиванням торпед, пірати ще раз вмастили по нас із головного калібру. Струснуло добряче ... Світло не тільки мигнув, а начебто, навіть зовсім погасло на коротку мить. Але й цього разу все обійшлося. А ось пірати нашого другого залпу не пережили.

Спершу здалося, що результат колишній. Ще один спалах на корпусі фрегата нічим не відрізнявся від двох попередніх влучень, але вже за секунду я зрозумів, що це не так.

Вогонь не згас, як раніше, а з кожною миттю ставав яскравішим, сліпучішим… Навіть незважаючи на включені світлофільтри. А потім, екран погас… Наче хтось живлення відрубав.

— Не зрозумів? Що це за фокуси?

— Спрацював захист, — пояснив Буркотун. — Яскравість спалаху критична! Можливе ураження сітківки. Через три секунди трансляцію буде відновлено. Два… один… нуль…

Зображення повернулося, тільки фрегата я більше не побачив. Він наче розвалився на три частини. Окремо ніс, окремо корма, а між ними, у тому місці, де знаходився центр піратського корабля — хаотично рухалася велика купа уламків різних розмірів та конфігурацій.

— Так! — захоплено заволала Ніка.

— Противника знищено, — доповіла Іра.

— Відмінна робота. Усі молодці. Борт-стрілку окрема подяка.

— Георгу, — немов у роздумі промовив Ковтун. — Я бачу, що фрегат відстрілив рятувальну капсулу. Бачиш… — перший пілот вказав точку, що віддалялася від нас. — Схоже, комусь із кіборгів вдалося врятуватися? Може, послати навздогін торпеду?