Розділ 20

У медвідсік потрапити вийшло не одразу. Двері помічені червоним хрестом ковзнули в стіну, відчиняючи вхід тільки в передбанник. Решта приміщення, з операційним столом, шафками з ліками, хірургічним роботом та іншою апаратурою, знаходилося за ще однією перегородкою.

Я озирнувся на Елізу і побачив, що андроїд роздягається.

Ну так... Треба ж цю... стерилізацію пройти. Тьху... тричі. Не в тому значенні. А санобробку. Типу, чистота запорука здоров'я. Адже я, після повернення на борт, навіть у душ не зазирнув.

Провів рукою по магнітній застібці та зупинився. Взагалі-то я не сором'язливий. У тому сенсі, що соромитися нічого — все в нормі, але так запросто оголюватися перед дівчиною ...

Зате андроїд із цим ніяких проблем не мала. Комбінезон сповз на підлогу і лежав біля ніг, як килимок. М-да… Такою натурою я готовий милуватися вічно.

Еліза підвела голову і подивилася на мене.

— Мій аналізатор запаху стверджує, що я викликаю у тебе сильне сексуальне збудження? — Уточнила андроїд, супроводжуючи питання милою посмішкою.

— Аналізатор? — промимрив я, прикриваючи пах долонею. — Гарна, мабуть, штука. Якщо зір поганий.

— Ти маєш на увазі ерекцію? — перепитала Еліза і одразу дала довідку. — У чоловіків вона можлива у кількох випадках, не пов'язаних із статевим потягом. Перше…

— Дякую, я в курсі, як влаштований мій організм… — зупинив андроїда, відчуваючи, що вже нічого обговорювати і приховувати. Недаремно кажуть, що деяким особинам рота краще не розкривати. Принаймні до сексу. Щоб з настрою не збивати. — Анекдот хочеш?

— Анекдот? — Еліза тричі кліпнула. — Коротка розповідь про цікавий випадок, коротка смішна історія. Найчастіше передається з уст в уста. Анекдоту властивий несподіваний смисловий посил у самому кінці, який і породжує сміх… — Ще один помах пухнастих вій. — Я вмію сміятися. Хочу анекдот… — промовивши це, андроїд зробила крок вперед, розкрила рота і завмерла в очікуванні, як пташеня, якому принесли черв'ячка.

Відсміявшись і пояснивши, що це не така буквальна дія, я переказав Елізі розмову двох подруг, які обговорювали довжину поли чоловічого одягу. Ту, що закінчується фразою: «Терпіти ненавиджу. Розмовляєш із хлопцем і не знаєш, як він до тебе ставиться…»

Андроїд, цілком очікувано, сенсу не вловила. Втім, у моєму минулому житті цей анекдот і не всі дівчата розуміли з першого разу.

Зате я більше не відчував ніяковості. Тож подальше роздягання та спільний іонний душ, яким нас обробили, перш ніж впустити в медичний бокс, уже сприймалося як буденність.

Потім Еліза допомогла мені зручно розташуватись на операційному столі. Уточнила, чи не бажаю я все ж спочатку знизити гормональний рівень, і тільки після того, як отримала негативну відповідь, щось вколола в шию. Мені стало легко і приємно… Немов у теплі морські хвилі поринув…

Краса ... А потім в очі вдарило різке світло. І хтось, хто стояв за межами сліпучого кола, неприємним, скрипучим голосом запитав:

— Ім'я! Паролі! Явки!

— Тут продається слов'янська шафа? — на автоматі відповів я перше, що спало на думку. — Ну, чи хоч би нікельоване ліжко?

— Придурюєшся, скотина?! Нічого, ми тобі швидко мізки вправимо! Признавайся, з якою метою засланий у майбутнє?

— Перепрошую, але ви помиляєтеся… Якщо я зараз і тут розмовляю з вами, то ніяк не можу одночасно опинитися в майбутньому. Бо воно ще не настало.

— Розумний, так?! Жарти жартуєш?! Ну, ну… У мене й не такі правду говорили… Чоботи цілували і просили ще щось запитати… Ось ми зараз твою черепушечку розкриємо… Мозок із неї виймемо… Навіщо він тобі? Ти й так гарний… А щоб ніхто підміни не помітив — і решті теж… Думав, переміг? Думав усе? Дулю тобі з олією! Будеш тепер пустоголовим… Ха-ха-ха… Дівчатка, скальпель! І поставте сковорідку на вогонь. Лікар Зло обожнює добре просмажені мізки мандрівників у часі. Ха-ха-ха…

Коли прийшов до тями, як і було обіцяно, відчув легке пощипування і сильне свербіння трохи вище і позаду правого вуха. А прямо перед очима, на відстані витягнутої руки, злегка погойдувалася парочка ідеальних півкуль. Причому, вони нітрохи не нагадували силіконові підробки, а здавалися справжнісінькими.

— Операція пройшла успішно... Усі показники в нормі… — проворкувала андроїд. — Імплант замінено. Спробуйте віддати мені подумки будь-яку команду… Не зрозуміла? Нахилитися? Ви хочете помацати мої груди? Навіщо?

— Відставити… — схоже, я почервонів. Втім, а що таке? Нормальна чоловіча реакція після загальної анестезії. Особливо, якщо перше, що ти бачиш, ледве розплющивши очі — оголена красуня. Але з налаштуванням приладу треба попрацювати. На дозвіллі... — Це такий тест. Я зрозумів. Відмінна робота. Все функціонує. А тепер скажи, як його відключити?

— Намацайте у западинці під правим вухом маленький горбок.

— Є такий…

— Управління дуже просте. Натисніть на нього – імплант перейде у пасивний режим. Самостійно спрацює лише в екстреному випадку. Захочете активувати — натисніть ще раз.

— А якщо я захочу, скажімо, спілкуватися з ШІ, але так, щоб ніхто з людей мене не чув?

— Як я вже згадувала, імплант посилення ментальних можливостей має три режими роботи. Для включення та активізації першого режиму – одне натискання. Перехід у будь-який інший режим, робиться відповідною кількістю натискань… Георге, якщо вам так хочеться, то помацайте… У вас права супер-адміністратора. Ви можете віддавати мені будь-які накази. Я підключалася до глобальної мережі і знаю, що для чоловіків шкідливий такий високий гормональний фон. А у вас показники тестостерону буквально зашкалюють. Ви не хвилюйтеся, мені відомі декілька способів, як відрегулювати його, не вдаючись до медикаментозного втручання... Я, щоправда, ще ніколи не пробувала робити це, але теорія стверджує, що процедура хоч і дивна, але не становить особливої складності.