Розділ 5

Коли я зайшла до Ілони в кімнату, то одразу ж відмітила, що дівчина дуже красива. Того разу вона не у своєму звичному стилі, а навіть зробила собі яскравий макіяж та губи підвела червоною помадою. Дивно бачити її не в джинсах та футболці, а у вишуканому комбінезоні.

— Гарно виглядаєш, — сказала вона мені та підморгнула.

— Ти теж, — я усміхнулася, — але колись я змушу тебе одягнути сукню.

— Якщо чесно, то я не люблю їх, — Ілона трохи скривилася. — Та і спідниці теж не для мене.

— А я думаю, що тобі було б дуже класно так. Усе-таки ти красива дівчина.

— Дякую, — вона знизала плечима. — У мене багато комплексів, і я просто не вірю, коли мені таке кажуть.

— Ну, в тебе точно не повинно їх бути.

— Ох, я в передчутті веселощів, — радісно сказала Ілона та взяла свою маленьку сумочку. — Вже не можу дочекатися.

— Я теж, — збрехала я, бо моє передчуття було чомусь зовсім не таким хорошим.

Ми вийшли на вулицю, де на нас вже чекало таксі. Клуб знаходився в іншому кінці міста, тому добиратися туди автобусами було б складно. Доїхали ми досить швидко, адже в такій пізній годині переважно немає заторів. Ілона була якоюсь надто радісною, а я чомусь хвилювалася. Можливо, це через те, що доведеться знову побачитися з тим Мартином. Я поки не впевнена, але щось мені підказує, що це саме він винен в тому, що сталося з Настею. Кароліна не поспішає мені довіряти, тому доведеться шукати якісь інші способи. Схоже, треба змінювати план, але поки в мене нема жодних ідей.

Як тільки ми зупинилися біля клубу, я побачила велику кількість людей коло входу. Ми вийшли з авто, а тоді підійшли туди.

— Що це за черга? — тихо спитала я.

— Ти раніше була в клубах? — Ілона глянула на мене, а я похитала головою.

— Якось не доводилося бувати в таких місцях, — відповіла я.

— Тут переважно перевіряють документи, і якщо нема вісімнадцять, то дають паперові браслети іншого кольору. Якщо ти підходиш на бар з тим браслетом, тобі просто не продадуть алкоголь. Але в цьому випадку буде по-іншому. Все-таки в нас посвята, тож нам точно доведеться щось випити, не зважаючи на те, що ми ще неповнолітні. Тут така черга через іншу причину. Пам'ятаєш, казали, що кожен отримає на вході якесь завдання? Так от, зараз подивимося, чи всіх пропустять.

Нам довелося дуже довго чекати, поки ми опинилися біля входу. Перед нами ще було декілька людей, адже для всіх було одне завдання: потрібно випити стопку якоїсь прозорої рідини. Я одразу ж скривилася, бо навіть не хотіла уявляти, яке воно неприємне на смак. Біля дверей стояли якийсь хлопець і дівчина. Раніше я їх не бачила, але не складно було здогадатися, що це четвертий курс. Усе-таки саме вони займалися організацією цього всього.

— Покажіть запрошення, — сказала до нас з Ілоною та дівчина.

Я витягнула з сумочки якийсь невеличкий клаптик картону та показала його.

— Добре, тепер вам потрібно випити це все до останньої краплі, — вона передала Ілоні стопку з алкоголем.

Дівчина одним махом все випила, а тоді скривилася. Схоже, це було щось справді не надто приємне. Не дуже мені хотілося це куштувати, але хіба є вибір? Я морально приготувалася зробити це, тримаючи в руках стаканчик, а потім випила все, що було в ньому. В роті почало пекти, а я ледь не почала кашляти від гарячого тепла, що пройшлося по грудях. Настільки неприємний смак, що гидкішого я ще нічого в житті не пила.

— Проходьте, — дівчина кивнула в сторону входу.

— Стоп-стоп, — раптом почула знайомий голос та помітно напружилася.

Перед нами з'явився Мартин, який надто пильно дивився на мене, не зводячи свого погляду. Щоб хоч якось розслабитися, я опустила голову, але все одно відчувала себе ніяково.

— Нехай вона вип'є ще одну стопку, — сказав він, а я ж міцно стиснула свої зуби. — І її подружка теж.

Хлопець перевів погляд на Ілону, а вона підсунулася ближче до мене.

— І чому це? — спитала та дівчина. — Вони затримують чергу.

— Бо я так хочу, — просто відповів він. — Інно, не сперечайся. Ти ж звикла бути слухняною.

Вона раптом зашарілася та все ж зробила, як сказав Мартин. Ілона швидко випила ще один стаканчик алкоголю, і того разу навіть не скривилася. Мене ж ледь не знудило від одного запаху. Я могла б розвернутися та піти геть, повернутися додому і забути про це все, але я приїхала сюди з однією метою. Не довго думаючи, швидко випила все, намагаючись не видати, як мені гидко від цього смаку.

— То ми можемо вже нарешті зайти всередину? — з очікуванням спитала Ілона.

Інна глянула на Мартина і лише після того, як він кивнув, сказала нам проходити. Раніше я чула щось про неї, але ніяк не могла згадати, хто вона 

— Мені треба води, — сказала я до подруги, як тільки ми зайшли в клуб.

— Не сподобалося? — з усмішкою спитала вона.

— Це найгірше зі всього, що я коли-небудь пробувала, — буркнула я.

— Думаю, що на сьогоднішній вечір це далеко не останнє, що нам доведеться випити.

Я нічого не сказала, бо мені вже це все не подобалося. З танцювальної зали були чутно гучну музику, а коли ми зайшли туди, то побачили дуже багато людей. Дехто стояв біля бару, хтось танцював, а деякі просто знайомилися. Я ж відчувала себе тут дуже ніяково.

— Ходімо танцювати, — сказала Ілона і потягнула мене до танцювального майданчика.

Не хотілося зізнаватися, що я толком і не вмію цього робити. Дівчина одразу почала рухатися, піднімаючи руки та розмахуючи волоссям, а я ж просто хиталася з однієї сторони в іншу, оглядаючи залу. Ілона виглядала так невимушено, що здавалося, ніби вона неодноразово вже тут була. Тільки мені досі цікаво, чому Кароліна так легко прийняла її. Можливо, ця позитивна енергія і притягує людей. Я ж навпаки спокійна дівчина, яка більше любить чай та книги, аніж клуби. Та інколи потрібно виходити зі своєї зони комфорту. Я помітила на барі Тимура, який сміявся та пив щось. Він набагато приємніший за Мартина, тому я без вагань попрямувала туди.