Розділ 3

Ввечері я все ж вирішила сходити до Ілони, бо в кімнаті мені було справді нудно. Таня ще досі не повернулася, а Саша пішла зі своїми друзями на прогулянку. Спершу я сходила в магазин, що знаходився одразу ж біля гуртожитку та купила печиво і цукерки. Все-таки не дуже гарно приходити в гості з порожніми руками. Я спустилася на восьмий поверх, а тоді постукала у двері від 808-ї кімнати.

— Можна, — почула я дівочий голос та повільно зайшла всередину.

— Привіт, а Ілона… — заговорила я до якоїсь дівчини, що сиділа на своєму ліжку спиною до мене.

— Кудись вийшла, — перебила вона та глянула на мене.

Я довго дивилася на дівчину та не могла повірити, що переді мною сидить Кароліна. А все складається ще навіть краще, ніж я собі думала.

— Що таке? Чого так дивишся на мене? — трохи роздратовано спитала вона.

— Вибач, просто мені здалося, що я тебе сьогодні бачила. Ну... Це ж ти з тієї компанії. Я ще впала біля вас зранку. Це було так соромно, що мені досі ніяково, — почала говорити я.

— В мене поки з пам'яттю все нормально, — буркнула Кароліна, — тому не потрібно мені нагадувати про те, як ти сьогодні осоромилась. Хоча знаєш, тепер ти зацікавила Тимура. Хто зна, може, це і було у твоїх планах?

— На говори дурниць, — серйозно сказала я, — у мене тут інша мета.

— І яка ж? — дівчина зацікавлено подивилася на мене.

— Вчитися, — після декількох хвилин мовчання відповіла я. — Мені не потрібні хлопці, а тим більше такі. Я не тупа, тож дуже добре розумію, що не рівня їм. До того ж від таких варто тримати якомога далі.

— От і правильно, — Кароліна піднялася та підійшла до дзеркала з помадою в руках.

— О, Лоло, добре, що ти вже тут, — раптом в кімнаті з'явилася радісна Ілона.

Вона зняла мокрий рушник зі своєї голови, а я зрозуміла, що дівчина була в душі.

— Ви вже встигли познайомитися? — спитала Ілона.

— Ну, не те щоб знайомилися, — відповіла я.

— Тоді я залюбки це зроблю, — дівчина показала на мене. — Ось моя одногрупниця Лола, а це — Кора.

— Кароліна, — виправила вона та накинула на плечі піджак. — Я прийду пізно.

— Гаразд, не буду тоді замикати двері на ключ, — сказала Ілона.

— Бувай, Лоло, — дівчина нещиро усміхнулася, а тоді вийшла з кімнати.

— Вона така… Така ... — почала я, але ніяк не могла підібрати слова.

— Ага, розумію, — Ілона кивнула, — але знаєш, сьогодні вона якась адекватна. Оце відколи я повернулася з пар, то ми весь час говорили та навіть обідали разом. Може, Кора не така вже і погана, а їй просто треба часу, щоб звикнути до людини.

— Та мені це якось неважливо, — я спробувала усміхнутися. — Мене ж з нею нічого не пов'язує. До речі, я принесла нам смаколиків.

— Ой, я обожнюю солодке. Зараз зроблю нам чай, а ти поки шукай якийсь фільм, — дівчина показала на свій ноутбук.

— Добре, — погодилася я.

Ми так захопилися розмовами, що майже не дивилися тієї комедії. Ілона виявилася дуже цікавою, а я змогла більше дізнатися про неї. Я не хотіла знаходити собі тут друзів, але ця дівчина теж може бути мені корисною. Взяти хоча б те, що вона живе в одній кімнаті з Кароліною. Схоже, навіть тій гордій панянці вона сподобалася, якщо дівчина дозволила їй називати себе Корою.

— Ти чула щось за посвяту? — спитала я, коли ми вже майже додивилися фільм.

— Ага, — дівчина раптом встала та підійшла до холодильника, — казали, що вона буде в клубі, власником якого є батько одного зі старшокурсників. Думаю, що нам пора вже готуватися.

— До чого? — я трохи нахмурилась.

— До цього, — Ілона показала на пляшку вина та почала її відкривати.

— Вибач, але я не п'ю.

— Там тебе ніхто не буде питати, — дівчина простягнула мені кружку з вином.

— Просто я ніколи раніше такого не пробувала. Хіба на свята, але трішки, — сказала я.

— Лоло, ти наче маленька дитина, — Ілона закотила очі. — Просто скуштуй. До речі, це домашнє вино.

— Гаразд, — я кивнула та зробила маленький ковток. — Дійсно смачно.

— От бачиш, — дівчина усміхнулася.

— То що там говорять за посвяту?

— Кора казала, що того року нам буде дуже весело, бо четвертий курс готує багато різних конкурсів. Хоча нам варто і боятися, бо цим всім займається не найкраща компанія.

— Жах, якщо чесно, — тихо сказала я.

— Туди не обов'язково йти, — Ілона уважно подивилася на мене. — Ніхто тебе не буде змушувати, але кажуть, що кожен студент повинен бути посвяченим.

— Ти підеш?

— Ага, — дівчина кивнула. — Я люблю такі всякі тусовки.

— Але ненавидиш мажорів, — я підняла одну брову. — Дивно якось.

— Не те, що ненавиджу, — дівчина опустила голову. — Просто вони всі дуже егоїстичні та корисливі.

— А ти? — я пильно подивилася на неї.

— Що я? — вона сумно усміхнулася. — Одна з них, але мене це страшенно дратує.

— Я одразу помітила, що ти не така проста.

— Зате справжня, — Ілона знизала плечима. — Хоч я і народилася в багатій сім'ї, але ніколи не хотіла бути такою, як ці всі.

— Я теж не хотіла, — задумливо сказала я та подивилася на ліжко Кароліни.

В її невеличкому куточку все було дорогим, починаючи з засобів гігієни та парфумів. Ну а ще мене зацікавив саморобний плакат з різних фотографій, що висів на стіні. В кімнаті було темно, тому розгледіти його було складно, але у мене ще буде час це зробити.

— Напевно, я вже піду, — заговорила я. — Зранку зайду по тебе, добре? Підемо разом на пари.

— Супер, — Ілона широко усміхнулася. — Чекатиму тебе о пів на восьму.

Від вина мені дуже сильно хотілося спати, але на мене чекала ще одна справа. Коли я зайшла до кімнати, то дівчата вже спали. Ввімкнувши ліхтарик, витягнула зі своєї секретної сумочки щоденник Насті, а потім лягла на ліжко, повністю накрившись ковдрою, та почала гортати блокнот. Я світила екраном телефона на сторінки, бо ліхтарик був надто яскравим, а це могло розбудити дівчат. Нарешті знайшла потрібну мені сторінку та почала читати:

" Як закохати в себе Т і потрапити до їхньої компанії?
Крок 1. Стати такою ж, як і вони. Гарно одягатися та дорого виглядати, а також робити яскравий макіяж.
Крок 2. Постійно звертати на себе увагу і подружитися з кимось з них.
Крок 3. Почати відвідувати спортзал і ходити на вечірки в клуби.
Крок 5. Підписатися на Т в усіх соцмережах, а також почати з ним таємно спілкуватися. Так, щоб він не знав, з ким саме переписується.
Крок 6. Дізнатися, чим він цікавиться та використовувати цю інформацію для себе. Можливо, навіть вдавати, що мені теж це цікаво.
Крок 7. Усіма способами привабити його, а тоді зізнатися, хто я насправді.
Крок 8. Бути щасливою з Т…"

Я знову перечитала всі ці пункти, а на останньому ледь не заплакала. Вона так хотіла бути з ним, але не змогла. Він зруйнував її, погрався і кинув. Вона стільки часу думала, що веде свою гру, але в кінцевому результаті отримала поразку. Навіть не хочу думати, як боляче їй було. Та все ж, завдяки цьому плану вона змогла потрапити в ту компанію, а значить, мені треба рухатися в цьому ж напрямку. Але я вирішила дещо змінити ходи гри. На відміну від Насті, я не буду ховатися. Відкривши свій профіль в Інстаграмі, без жодних вагань почала відстежувати усіх з тієї компанії. Навіть на того Мартина підписалася, хоча серед його кількості підписників він мене навіть не помітить.
Як тільки я заплющила очі, то одразу ж заснула, але зранку довелося швидко прокинутися. Варто таки зробити перший крок та стати такою ж, як і вони. Принаймні намагатимуся бути однією з них. Я вдягнула коротку блакитну сукню з об'ємними рукавами. Вона вдало обтягувала мою фігуру, виділяючи усі переваги. Макіяж я зробила легкий, але губи підвела темно-бордовою помадою. Своє волосся залишила розпущеним і гарно уклала його. Таня відверто здивувалася, коли побачила мене, але нічого не сказала. Вона теж вирішила сьогодні виділитися, тому вдягнула чорні шорти та короткий топ. Вона одразу ж сказала мені, що на заняття йде з якимись новими подругами, тому я просто кивнула та попрямувала до кімнати Ілони. Зовсім не дивно, що Таня так швидко кинула мене, хоча я сподівалася на дещо кращі стосунки.
Я зупинилася біля дверей від кімнати, в якій живе подруга та легенько постукала. Потім відчинила двері та зайшла всередину.

— Привіт, — сказала я, коли побачила Ілону.

— Хм, — вона дивно оглянула мене в повний зріст, — гарно виглядаєш. Тобі дуже личить цей колір і такий стиль.

— Не знаю, — я трохи розгублено глянула на себе.

— Ілона має рацію, — спокійно заговорила Кароліна та підійшла до мене. — Тобі справді так краще.

— Дякую, — сказала я та трохи здивовано подивилася на неї.

— Але, — вона показала на мої балетки, — ці туфлі сюди зовсім не підходять.

— Поки тільки вчуся, — я спробувала усміхнутися.

— До речі, — раптом заговорила Ілона. — Ми з Корою завтра йдемо в торговий центр шукати щось класне на вечірку. Буду рада, якщо ти підеш з нами.

— Ох, я б з радістю, але Кароліна, напевно, не схоче моєї компанії, — я вдала, що мені стало дуже сумно. — Все-таки ви разом живете і спілкуєтеся.

— Лоло, не думаю, що Кора буде проти, правда ж? — Ілона подивилася на дівчину.

— Гаразд, — вона закинула на плече свою сумочку. — Нехай іде з нами.

Кароліна глянула на мене, примруживши очі, в тоді вийшла з кімнати. Ілона була такою радісною, що цілу дорогу розповідала мені різні історії. Я ж майже не слухала її, а просто думала. Тепер у мене більше шансів подружитися з Кароліною, але як би це не звучало дивно, мені треба бути їй ближчою, ніж Ілона. Щось мені підказує, що в дівчини нема справжньої подруги, а значить, треба нею стати. Та тільки тепер відчуваю до себе якусь огиду, адже виходить так, що я використовую Ілону. Все-таки вона дуже хороша, а може, лише здається такою. Хто зна, скільки в неї секретів.
На першій лекції було дуже нудно, тому я вирішила, як і всі присутні, посидіти трохи в інтернеті. Схоже, викладач звик до такого, бо вдавав, що не помічає того, що його ніхто не слухає. Я гортала стрічку Інстаграм, аж раптом наткнулася на розповідь Тимура. Вони з Мартином стояли десь за корпусом та палили цигарки, прогулюючи пару. Та найбільше мене зацікавило те, що було написано. Вони чекали на когось, а ось тут цікавість змусила мене підняти руку.

— Можна вийти? — спитала я, а викладач просто кивнув.

Я не одразу зрозуміла, де те місце, тому спершу просто вийшла з корпусу та попрямувала на задній двір. Напевно, на території коледжу має бути якесь місце для паління. Я попрямувала туди та помітила неподалік сходи, що вели на якусь площадку.

— Якщо ти ще раз напишеш щось таке, то тобі буде гірше, — почула я грубий голос та помітно напружилася.

Максимально тихо спустилася по сходах та заховалася за стіну, що була поруч. Легенько глянувши за неї, побачила, як Мартин злісно притис якогось хлопця. Він кричав на нього та навіть декілька разів вдарив бідолашного.

— Щоб я тебе більше тут не бачив, зрозумів… Тільки попробуй показати комусь ті фото і я тебе закопаю, — сердито сказав Мартин.

— Ліліана сама… — почав хлопець.

— Навіть не смій говорити її ім'я! — заричав той, не шкодуючи лайки.

— Тін, досить, — заговорив Тимур та спробував відтягнути хлопця.

— Вона остання ш… — намагався сказати хлопець, але тут же отримав сильний удар в обличчя.

Мартин повалив бідолашного на асфальт, а сам почав раз за разом завдавати йому ударів.

— Перестань! Ти вб'єш його, — крикнув Тім та відтягнув свого друга.

— Відпусти мене!

— Він вже достатньо отримав. Ми мали всього лише налякати його, а ти знову не зміг контролювати себе.

— Забери його, — сказав Мартин та поклав руки на свою голову, а потім щосили вдарив ногою по стіні та голосно заричав. Від цього я здригнулася й налякано відступила назад. 

Тимур підняв хлопця та почав його кудись тягнути. Я ж просто стояла, наче вкопана. Досі не могла повірити в те, що побачила щойно. Він не людина, звір, що готовий розірвати кожного, хто перейде йому дорогу. Я зробила крок назад, бо понад усе бажала забратися звідси.
І тільки я хотіла розвернутися та піти геть, як побачила перед собою його. Він уважно дивився на мене, а від цього по всьому тілу пройшовся мороз. Страх… Ось, що я відчула, коли глянула в його темні очі. Тепер у мене є лише один вихід — тікати...