Розділ 2

— Ходімо, — сказала Таня та легенько штовхнула мене.

Дівчина закинула свою сумочку на плече та попрямувала до входу. Вона намагалася йти, наче модель, але їй це не дуже вдавалося. Трохи дивно бачити, як вона хоче вписатися в це міське життя. Я ж прямувала за нею, склавши руки на грудях. Якимось чином вийшло так, що ми йшли одразу біля тієї компанії. Таня хотіла щось сказати мені, а я просто опустила голову, прислухаючись до розмови хлопців.

— Тін, нам треба придумати щось офігенне на цьогорічну посвяту, — заговорив чорнявий, а я трохи нахмурилась.

— В нас ще є для цього цілих два тижні, — відповів той. — До того ж хай цим займеться хтось інший. Наприклад, Інна. Впевнений, що їй таке дуже сподобається.

— Чувак, ти часом не забув, що вона твоя екс? — засміявся хлопець.

— Тім, ти помиляєшся. У нас з нею вільні стосунки, — буркнув інший.

— Ох, тільки не говоріть про неї, — огризнулась Кароліна. — Ви ж знаєте, як сильно вона мене дратує.

Я так уважно слухала їхню розмову, понуривши голову, що навіть не помітила невеликий дощоприймач в асфальті. Зачепившись ногою за нього, просто впала з криком. Добре, що хоча б носом не заїхала, а обійшлася лише здертою шкірою на колінах та долонях.

— Ой, сонце, що ж ти така не уважна? — спитав чорнявий хлопець, ледь стримуючи сміх. — На кого це ти так задивилася?

— Точно не на тебе, — буркнула я та піднялася на ноги.

— Яка злючка, — хлопець покривився мені, а тоді в нього на обличчі з'явилася широка усмішка, — а ти красива. В тебе такий цікавий стиль. Дуже круто, але й тобі личить.

Усі раптом уважно подивилися на мене, а я ж пройшлася поглядом по Кароліні. Дівчина була одягнена в коротку червону спідницю та білий топ на тоненьких бретельках. На обличчі було багато макіяжу, а на губах красувалася червона помада.

— Хах, класний жарт, — заговорила вона та просто засміялася.

— Мене, до речі, Тимур звати, — сказав хлопець, ледь не сміючись мені в обличчя.

— Круто, — сказала я і швидко поправила свою блузку та спідницю.

— І… — хлопець з очікуванням подивився на мене.

— Що і? — я роздратовано похитала головою та розвела руками.

— Ну, за класикою ти мала б сказати своє ім'я, а потім, що тобі дуже приємно було зі мною познайомитися, — відповів він та підморгнув мені.

— Господи, Тім, не витрачай на неї свій та наш час, — сказав той інший хлопець і закотив очі. — Ти ж бачиш, як вона тупить.

— З такими придурками не знайомлюся, — буркнула я та, схопивши Таню за руку, попрямувала до входу.

Їхній сміх було чутно далеко, а я не могла заспокоїтися. Напевно, мені мало б бути байдуже, але чомусь так соромно стало. Може, треба було познайомитися з ним, бо тоді б у мене було більше шансів дізнатися правду. Та щось мені підказує, що всі ті слова Тимура були просто для насмішки та глузування.

— Лоло, як ти взагалі додумалася таке зробити? — вражено спитала у мене Таня.

— Вибач? — я трохи нахмурилась.

— Ти ж навмисно впала біля них, правда? — дівчина уважно подивилася на мене. — Ну, щоб привернути до себе увагу.

— Що за дурниці ти говориш? Це вийшло випадково, і навіщо мені взагалі таке робити?

— Не знаю. Можливо, тобі захотілося, щоб хтось з них став твоїм хлопцем.

— Перестань, — невдоволено сказала я та закотила очі.

— А я б хотіла, — дівчина знизала плечима. — Ти ж помітила, які вони красиві та ще й багаті. Не знаю, як тобі, але мені більше сподобався той інший. Тимур вже зайнятий. Все-таки він на тебе око поклав.

— Навіть не хочу цього слухати, — я невдоволено подивилася на Таню, — якщо тобі раптом цікаво, то я приїхала сюди вчитися, а не хлопців шукати в перший же день.

— Яка ти нудна, — дівчина закотила очі, а тоді показала на якісь двері. — Ось там потрібна нам аудиторія.

Я більше не хотіла з нею говорити, тому просто сиділа за партою та слухала викладачів. Ми познайомилися з усіма своїми одногрупниками, але вони були якісь такі пафосні та зарозумілі. Таня одразу ж пішла до тих модних дівчат, а я ж просто собі сиділа одна. Якщо чесно, то навіть і не думала, що знайду тут собі якихось однодумців чи навіть друзів. Можливо, я не для цього світу, але схоже, мені доведеться змінитися. Все-таки, щоб дізнатися правду потрібно якимось чином потрапити в компанію тих мажорчиків, а це буде досить складно.

— Привіт, — раптом біля мене сіла якась дівчина. — Тобі теж не подобаються оці всі пихаті особи?

Дівчина зовні була звичайною, одягнена у світлі джинси та білу сорочку. Довге темне волосся було зібране у високий хвіст, а на обличчі зовсім не було макіяжу.

— Ага, — відповіла, проводячи поглядом усіх присутніх в аудиторії. — Таке відчуття, наче кожен намагається довести, що він кращий за іншою.

— Ну, зараз вони хизуються тим, де відпочивали цього літа, — дівчина трохи скривилася. — Деякі відвідали більше країн за останній місяць, ніж я за все своє життя. До речі, мене Ілона звати.

— Лола, — сказала я та легенько усміхнулася.

— Ти поки зі всіх здалася мені найадекватнішою, — вона швидко глянула на мене. — Ти ж в гуртожитку живеш? Здається, я тебе бачила сьогодні зранку.

— Так, — я кивнула. — На дев'ятому поверсі.

— Ну а я на восьмому. Мене поселили до дівчини зі старших курсів, а вона поки не дуже балакуча. Ще й така ж сама, як і оці всі, — вона кивнула головою в сторону одногрупників. — Хоча, може і просто прикидається.

— Може, вони всі прикидаються, — тихо сказала я та глянула на Таню.

Дівчина так відверто обманювала, розповідаючи про свої подорожі та багатих родичів, що мені стало соромно за неї. Невже вона так сильно хоче стати тут "своєю"? Сумніваюся, що їй це колись вдасться.
В гуртожиток я поверталася з Ілоною, бо Таня вирішила піти з іншими дівчатами кудись в кафе святкувати перший день навчання. Я ж розуміла, що мені там робити нема чого, тому й не хотіла нікуди йти. Ілона запросила мене ввечері до себе в кімнату, бо їй дуже нудно живеться зі своєю сусідкою. Я вирішила погодитися, бо ця дівчина мені справді сподобалася. Принаймні вона справжня і не намагається прикидатися іншою.

Коли я зайшла до себе в кімнату, то Саші ще не було. Втомлено лягла на ліжко та закрила очі, бо зовсім не знала, що мені робити далі. Надто багато таємниць, а ще цей коледж виявився просто жахливим. Таке відчуття, ніби тут кожен готовий загризти іншого, аби бути першим. Для мене це було дуже дивним, бо я ніколи раніше такого не бачила.
Щоб хоч трохи заспокоїтися, я зробила собі чай та сіла на ліжко, склавши ноги.

— Привіт, — раптом у кімнату зайшла усміхнена Саша. — Як перший день?

— Якщо чесно, то жахливо, — відповіла я. — Навіть не думала, що тут усі такі... Такі…

— Розумію про що ти, — дівчина сіла на своє ліжко та почала переодягатися, — але скажу тобі, що в цьому місці так закладено. Саме батьки тих мажорчиків і є спонсорами коледжу, тому їм все завжди сходить з рук.

— Це ж жахливо, — я невдоволено похитала головою. — Хто зна, що вони собі дозволяють.

— Це ти ще на вечірках не була. Там кожне святкування завершується бійкою. Я вже мовчу про ті їхні ігри. Ініціаторами цього всього є так звані ватажки нашого коледжу.

— І хто це?

— Мартин Соколов, — Саша уважно подивилася на мене, — але більшість знає його, як Тін. Він дуже небезпечний, і якщо чесно, то я боюся його. Ще минулого року мені розповіли, що він ледь не до смерті побив якогось бідолашного хлопця за те, що той сказав щось погане про його сім'ю. Мартин навіть на території корпусу неодноразово влаштовував бійки, тому краще триматися якомога далі від нього. Ну а ще є Тимур, його найкращий друг. Його називають Тім. Він, можна сказати, права рука Мартина. Робить усе, що той йому скаже. Вони дружать ще з дитинства, тож називають свою команду "Тін-Тім".

— Здається, я їх сьогодні бачила, — тихо сказала я.

— Вони люблять, коли на них звертають свою увагу. Лоло, будь обережна і краще оминай їх. Усе-таки у них не найкраща слава, а вони люблять таких дівчат, як ти.

— Як я? — я хмуро подивилася на Сашу.

— Тихих та спокійних, — пояснила вона. — Без крапельки жалю вони використовують таких дівчат, а потім кидають їх на загальний сором усьому коледжу. Вони наче мисливці, що кожного року обирають собі нових жертв.

— Це якийсь жах! Хто взагалі їм дав право чинити так?

— У них є гроші та впливові батьки, а зараз це — найголовніше. До речі, на всяк випадок скажу, що "Тін" та "Тім" їх називають лише близькі друзі. Для всіх інших вони — Мартин та Тимур.

— Це типу: "О, ти мені подобаєшся, а значить, тобі дозволяється називати мене Тін. Ну а тобі не дозволяється, бо ти не підходиш мені в друзі за мільйонами критерій?" — трохи роздратовано сказала я.

— Лоло, у них свої правила, — Саша видихнула, — а нам залишається лише тихенько сидіти, і бажано не переходити їм дорогу.

— Це просто якийсь жах, а не коледж, — буркнула я та піднялася з ліжка. — Хто зна, до чого вони доводять тих бідних дівчат, яких спочатку використовують.

— Ми цього не можемо знати, — Саша знизала плечима, а тоді почала займатися своїми справами.

— Слухай, а в тій компанії ще є якась дівчина, — згодом заговорила я. — Бачила її сьогодні з ними.

— О, це Кароліна, — дівчина закотила очі. — Головне стерво нашого університету, а ще найкраща подруга тих двох. Наскільки мені відомо, то вони ще з дитинства знають одне одного. Найближчі називають її Корою, а ще вона донька нашого директора.

— Цікаво, — задумливо сказала я.

— Ага, а ще вона чомусь живе тут, в гуртожитку, — сказала Саша, а я відверто здивувалася. — Були чутки, що дівчина посварилася зі своїми батьками, тому переїхала сюди, але справжньої причини ніхто не знає.

— Скільки ж тут у вас таємниць? Таке відчуття, ніби кожен щось приховує.

— Ти краще не копай глибоко, а просто живи собі своїм життям та нікого не чіпай. Нехай ці таємниці ними й залишаються, а то ще будеш мати проблеми.

— Так, ти маєш рацію, — я легенько усміхнулася. — Просто цікаво стало, тому й питаю. Не хвилюйся, їхнє життя мені неважливе.

Хотілося б мені, щоб так було насправді, але все набагато гірше. Щоб дізнатися правду, таки доведеться знайти скелети кожного з них. Ну а потім я дізнаюся, хто ж цей "Т". Але я впевнена, що це або Тін, або Тім, та хто саме? Доведеться якось влитися до них в компанію. Саша казала, що вони люблять гратися з такими дівчатами, як я, але тепер я буду гратися з ними. Я буду постійно потрапляти їм на очі та стану недосяжною для них. Як тільки зрозумію, хто саме той таємний хлопець, то закохаю його в себе, а потім просто осоромлю перед усіма. Без жодного жалю викрию всі його таємниці, але почну я з Кароліни. Саме вона стане моїм квитком, щоб потрапити в їхню компанію.