Глава 71 На шляху до початку

Жодного жалю Аівір не відчував.

Все сталося так, як і повинно було статися. 

Магія завжди обирає правильний шлях. 

Зате тепер він вільний.  З дитиною Елвіла під серцем, Мілета не наважиться  просити його про близькість. Не ризикне   ні в чому  йому дорікати.

Чим ближче Аівір підходив до дверей, за якими спала Таїс, тим повільнішими ставали його кроки, тим  збудженіше  билося його серце. 

Він навмисно  відтягував  той момент, коли скаже Таїс, що   ніяких перешкод між ними більше немає.

І негайно забере її звідси. Спершу в будинок на озері. А потім вони поїдуть собі.  Куди? Яка різниця!

Від перехрестя до перехрестя... Доріг так багато... До того ж їм потрібно  відшукати те, що змінить і зцілить їхнє  життя.

Таїс! 

Аівір зупинився перед дверима і прислухався. 

Вона все ще спала. Він миттєво уявив її: теплу, одурманену сном, з розпатланим волоссям і  привідкритими губами. 

Відчинив  двері повільно,  з таким хвилюванням, ніби це був шлях не  до  спальні, а  в  чорну безодню невідомості.

Таїс лежала на животі,  обійнявши   обома руками  подушку.

Простір навкруги  заливало якесь дивне сяйво. 

Ніби  світанок, але  це сяйво  здавалося  більш щільним, густим, насиченим  –  воно розтікалося по  кімнаті  важкими, майже відчутними хвилями.

Аівір  підійшов до вікна і відкинув  штору, дозволяючи  першим   сонячним промінням  зазирнути  всередину  і  висвітлити усе навколо.

Тепер не треба ховатися. Тепер все одно, побачить їх хтось разом,  чи ні. 

І про  свої почуття  можна говорити  відкрито. 

Мілете він, начебто,  більше нічого не винен. А пам'ять вщухне. Згодом. Згодом вона і сама зрозуміє:  все що сталося – сталося на краще…

Аівір зупинився  біля  ліжка,  дивлячись на  Таїс, яка продовжувала  ніби солодко спати, зарившись лицем у подушку.

До  шалу захотілося розбудити її, зацілувати, сказати, що відтепер вони вільні і належать тільки одне  одному.

Але він зволікав, стояв і просто дивився на дівчину.

Несподівано щось незрозуміле  привернуло його увагу. 

Якесь легке тремтіння пронеслося  в повітрі, торкнулося   долонь... 

– Що за нісенітниця? – запитав Аівір сам  до себе,  уважно оглядаючи кімнату.

Але  тремтіння  зникло так само безслідно, як і з'явилося.

– Таїсе! – покликав  тоді Аівір, нахиляючись до дівчини, – Прокинься, моя дівчинко. Таїсе...

Вона не прокинулася. Тільки схлипнула якось жалібно і  перекотилася на спину. Її обличчя блищало від  поту. 

Тож, сон  цей не такий вже й солодкий насправді! Сон у неї важкий, неспокійний. Але в чому причина? 

Аівір  спохмурнів. 

Чарівні заклинання, які він вчора використовував,  були  легкими, вони не могли викликати такої  реакції.

Він  накрив долонею    вологий, палаючий  лоб, до якого прилипли  пасма волосся.

І   ніжно, ледь торкаючись, поцілував її в губи. 

Таіс  розплющила  очі і сіла так  різко, ніби щось штовхнуло її зсередини. 

–  Аівіре?  – вигукнула хрипким шепотом,   якось безпорадно притиснула руки до грудей,  – Що це? Боляче… тут…  Дуже боляче…

Її почало трясти, немов від холоду.

– Нічого. Зараз я допоможу…  Не бійся…

Він міцно обійняв дівчину,  притулив долоню до її потилиці, щоб визначити причину такого дивного стану.

Страшний порив чи то вітру, чи то незрозуміло чого, налетів  раптом з нізвідки, закрутив його  нестримним вихором, відірвав від  Таїс, яка закричала  від страху,  і кинув убік, у дальній кут кімнати.

Аівір вдарився об стіну,  впав, але  відразу ж підхопився на ноги.

Що відбувається – здогадався  миттєво.

Портал! Незвичайний, дуже сильний портал!

Аівір кинувся  знову до ліжка, але   налетів на перешкоду,   яка  з'явилася  між ним і Таїс – на    прозору, міцну стіну.

Він  щосили  вдарив  по ній вогнем. Марно!  Магія, що створила ту стіну, була  йому незнайомою,  була надто  могутньою.

З усіх боків  понісся   довгий  монотонний гул, від якого в Аівіра   на мить помутніла свідомість, а зір закрила  чорна пелена.