46.1

Айвел знав про все.  Знав  навіть більше, ніж Орвілая.

Вранці до палацу  завітали кілька ельфів з міста. Вони прийшли до короля. 

Айвел сказав, що король зараз відсутній.

Вимушений був збрехати, і це дуже його мучило. Влада, якої він ніколи не шукав, придавила, немов могутній дуб, що звалився від бурі – ні туди ні сюди…

Айвел надав розпорядження  Дантею,  про всяк випадок, тримати військо в бойовій готовності.
Раптом Роф надумає напасти? Так, хоча б не зможе  напасти нишком.

Після того, як відвідувачі пішли, Айвел геть занудьгував і вирушив до свого будинку –  там йому було простіше зосередитися. 

Ельфів вдалося заспокоїти. 

А  якщо брати не повернуться у призначений термін? Скривати від інших   відсутність короля і   середнього принца довго  не вийде.

Діна, яку нікуди не випускали, крім тераси на озері та внутрішньої частини саду, продовжувала злитися. 

Вона побачила, що Айвел повернувся до будинку і негайно попрямувала до нього, з люттю відмахнувшись від слуг, які  намагалися її затримати.  

Слуги получили  суворий наказ не доторкатися до гості, тому вони тільки слідували  за нею по п'ятах і благали  не порушувати традиції, прийняті в будинку.

На стражників Діна теж накричала. Ті звикли до спокійного ставлення,  тому зовсім не знали, що їм робити з  навіженою  людською дівчиною.

І теж вирішили не втручатися.

Діна увірвалася в кімнати Айвела. Наче  ураган – м'яко сказано. 

Вона щосили грюкнула  дверима, зірвала зі стіни світильник, ногою відштовхнула стілець. 

Лють. Невдоволення. Діна  була впевнена, що має право відкрито висловлювати своє обурення. 

Вона навмисне обрала цю тактику. 

У своєму житті Діна багато чого домагалася  капризами. 

Айвел, начебто,  найпоступливіший із братів, тому вона хотіла будь-яким способом вплинути на нього.  Щоб він став її союзником.

Айвел  насилу втримався. 

Йому, чи не вперше в житті, захотілося вдатися до насильства, взяти  дівчину за комір  і струсити так, щоб вона прийшла до тями і перестала буянити.

– Зрештою, мені загрожує небезпека чи ні? – вимоглива запитала Діна.

– Не можу сказати. Тобі просто слід вгамуватися і набратися терпіння.

Пропозиція, звісно, так собі, та тільки нічого іншого Айвел запропонувати  не міг, бо й сам не знав, що робити. 

–  Набратися терпіння?  Я й так надто терпляча! – фиркнула  Діна, – ви мене вкрали, замкнули тут,  нічого не пояснюєте... А я хочу знати, що зі мною буде далі! Якщо Таїс повернеться… Або, якщо вона не повернеться! –  і  подивилась  на Айвела злими очима.

– Тут тобі нічого не загрожує... Ми придумаємо, як  повернути тебе  у твій світ.

–  А раптом, я  не хочу туди повертатися? – зухвало запитала Діна.

Айвел не здивувався. Він очікував чогось подібного, тому  відповів: 

–  Твоєї думки ніхто не питатиме.   

Діна відразу зрозуміла, що нахрапом нічого не доб'єшся, і подивилася на Айвела з усією пристрастю, на яку тільки була здатна. 

Потім почала схлипувати. 

Якщо лють і гнів на ельфа не подіяли, то, може, відчай його зачепить?

Вона так пройнялася  фальшивим стражданням, що сльози майже миттєво побігли по її щоках. 

Діна  кілька разів із силою прикусила губи, від чого вони спокусливо припухли. 

Подібну тактику вона  давно  навчилася застосовувати.

Айвел дивився на дівчину і мовчав.

Діна спостерігала за ним з-під напівприкритих повік, старанно зображуючи відчай.

Їй здалося, що погляд Айвела здригнувся.

Та тільки вона не зуміла достатньою мірою оцінити свій вплив, бо у двері постукали.

–  Радниця Орвілая!  – доповів один з охоронців, –  Чекає на терасі.

Діна одразу зрозуміла, що ситуація зараз складається не на її користь. 

Вона демонстративно втерла сльози, гірко зітхнула і з нещасним виглядом вийшла з кімнати.