Глава 14 Дурне тепле почуття

– Твоє бажання мати служницю зі світу людей виглядає трохи дивним, – зауважив Елвіл, –  Чому  ж мені про це не сказала?

Мілета подивилася на чоловіка  сумирно і лагідно.

– Останнім часом ти зайнятий справами королівства. Ми майже не бачимося, – промовила вона м'яко, без будь-якого докору.

– І неодмінно зі світу людей? –   ненав’язливо уточнив Елвіл,   уважно спостерігаючи за найменшими змінами в голосі королеви, в її жестах або поглядах.

–  Мені хочеться мати поруч когось із привабливою зовнішністю. 

Бажання королеви легко зрозуміти.

Ельфійки не працюють служницями. 

В обслугу найчастіше набирають представників гном'ячого роду, а вони навіть у молодості не вирізнялися миловидністю. Особливо, жінки.

– Ти просила Аівіра добути тобі нову служницю?  

– Ні, не просила. Я говорила про це на святі, а він, мабуть, почув.  Це його власна ініціатива. Його чи Айвела, не знаю, – відповіла Мілета, не здригнувшись жодним мускулом.

– Але гноми чи трольди приходять до нас зі своєї волі, а дівчинку забрали ледь не силою.  Обманом – так уже точно!

– Тоді потрібно пояснити, що тут їй буде набагато краще, – сказала Мілета, не змінюючи свого лагідного і проникливого тону, – що її чекає серед людей? Важке життя, рання смерть?  А наш світ відкриє такі можливості, які їй і не снилися.

Говорила те, чого навчив її Аівір. 

Бо цілком зрозуміло,  що Елвіл почне турбуватися про добру волю і свободу вибору викраденої дівчини. Його непокоїть  свобода вибору будь-якої істоти, яка має мову, щоб заявити про це.

Але   з  покірністю Мілета перестаралася. 

Та Елвіл розумів, чому вона себе так  веде – хоче отримати бажане. В таких серйозних справах  королева  не може ухвалювати рішення наодинці –  адже йдеться про інші світи.

Зазвичай, Мілета байдужа і холодна, навіть у ті рідкі  хвилини близькості, які їм випадають.   

Вони так і не зуміли побудувати кохання після весілля.  Дружніх стосунків  теж не склалося. І дистанція з кожним днем робилася дедалі відчутнішою. 

Елвіл чудово усвідомлював, наскільки це неправильно, але й гадки не мав, як усе виправити. 

Кілька разів він намагався поговорити з Мілетою по душах, але та  тікала  від відвертих розмов.  

Такий стан речей пригнічував. Дратував, заважав жити спокійно. 

Про те, що в дружини може бути хтось інший, Елвіл не думав. Або намагався не думати.  

Миготіли  навіть  неясні думки відпустити дружину. За законом таке право в нього було...

 – Дівчина хоче повернутися додому, – сказав  він.

Мілета відповіла легкою, чарівною посмішкою. 

– Ти можеш її вмовити? Я нічого в тебе раніше не просила. Але нехай Таїс залишиться тут. Вона молода, гарна і, здається, має живий розум. Вміє їздити верхи. Судячи з того, як легко вона застрибнула на твого коня. Мені потрібна подруга. Або компаньйонка. Не просто служниця.  А гноми нехай готують ванну і піклуються про мої сукні.

Елвіл трохи подумав:

– Я  спробую її переконати.

Він покинув  дружину і, щоб не затягувати розмову,  відразу  попрямував   у гостьове крило   палацу.

Зупинився перед   потрібними дверима  і прислухався. 

Хотів  відкрити  й увійти, проте завмер  нерішуче.

Тому що  уяви не мав,  як йому ставитися до Таїс. 

У лісі він більше злякався за свого улюбленого жеребця, ніж за невдаху вершницю. І якби на його очах дівчина влетіла головою в якесь дерево, його б це мало зворушило.

Але вона заговорила. Зв'язна мова –  ознака хоч якогось розуму. 

А розум –  то бажання і почуття. Отже, вона здатна відчувати. І, напевно, заслуговує на те, щоб її бажання були враховані.  

Тому Елвіл постукав і,  трохи почекавши,  відчинив двері.

Розуміюче посміхнувся, побачивши, що Айвел спробував створити обстановку, яка б  цілком відповідала   тому часу, з якого дівчину забрали.

І вийшла така собі дивовижна суміш із традиційного ельфійського стилю і дизайнерських рішень  світу людського.

Недоторканими залишилися великі сріблясті вікна, вирізані у формі ельфійських рун, мармурова підлога, камін і кришталевий світильник під стелею.  

У вітальні на столі стояла таця зі сніданком.

Вазочку з цукерками  Айвел завбачливо прибрав, щоб ніхто не  впізнав  зілля, якими  напоїли  Таїс.

Елвіл зайшов у спальню.