Глава 29

Саша з тіткою, приїхавши додому розбрелися по своїм кімнатам. До ранку залишалось лише декілька годин. Сашко лежав та перегортав на телефоні номери. Сьогодні вдень він подзвонить Мії й домовиться про зустріч. Відкладати це він не збирався. Розмову з Ілоною відкладе до її приїзду. А ось зустріч зі своєю снігуронькою відкладати не хотів. Головне, що вони зустрінуться. Він розповість їй все за ці роки. Його очікування та сподівання на зустріч. Так, не безгрішний. Та має ж вона все зрозуміти. Вони дійсно один про одного нічого не знають. Тож треба буде багато чого надолужити. Тітка права. Коли хочеш налагодити відносини з людиною, треба з нею спілкуватись. А не передавати повідомлення через подруг і знайомих. Дочекавшись ранку, Сашко, з гарним настроєм спустився до кухні та поставив варитись каву.

Татка Олена ще ніжилась в ліжку коли її з постелі витягнув різкий гуркіт. Вона стрімголов побігла вниз по сходинках до кухні де чувся гуркіт. Сашко стояв схиливши голову та упершись обома руками в стіл. Він гарчав з люті. Розбитий, об кухонну шафу телефон, валявся на підлозі. Посуд вивалився з понівечених дверцят шафи і його уламки розсипались по полу. Кава, коричневим патьоком розповзалася по плиті шиплячою, булькотючою плямою.

Тітка Олена виключила конфорку та підійшла до Сашка.

  - Що сталася?- стурбовано проговорила вона.  – Знов твоя снігуронька якийсь вибрик викинула?

Вона мов відчувала, що ця їх зустріч нічим хорошим не закінчиться.

Сашко рвучко випрямився, ніби його шмагнули батогом.

  - Я не хочу більше про неї чути. Більше ніколи не хочу про неї чути.

Різко розвернувся та майже вибіг з кухні. Тітка побігла було за ним. Та він не пустив її до своєї кімнати, закривши двері прямо перед її носом. Тітка знаючи його запальний характер, не наполягала. Відійде, сам все розповість. Вона поспішила у свою кімнату та взявши в руки телефон набрала номер Ілони.