Глава 16

В клопотах і роботі проходили більшість днів і місяців. Батьки поїхали додому. В селі господарство. На довго не залишиш. Пройшов час. Кінець навчання та отримання диплома, Мія відмічала зі своїм маленьким дружнім колективом, вже у своїй новій квартирі. Життя потихеньку налагоджувалось. За цей проміжок часу, що промайнув наче монтаж у фільмах, Мія встигла захистити диплом, стати остаточно фінансово незалежною, та продовжувала свій невеликий бізнес. А саме основне, вже не мріяла про зустріч зі своїм новорічним коханням. Ці роки вона працювала заради майбутнього свого любого синочка і навчилась відштовхувати залицяльників. Закриватись від них. Боялась обпектись, як тоді в новорічну ніч. Робота та син займали більшість часу в її житті. Тому приходилось поєднувати роботу та роль люблячої матусі.

 Малий Сашко вже залюбки ходив у садочок, а ввечері допомагав мамі в її офісі, граючись з усім що в руки попаде. Хоч бізнес у дівчат вже став стабільно приносити дохід та розростатися, офіс вони так і не змінили. Дуже затишно почували себе в невеличкому приміщенні, в якому кожен куточок, нагадував весь пройдений шлях за ці роки. Навіть старенький диванчик Артема, хоча й оббили іншим кольором, але так і залишили на своєму місці. Їх основна команда залишилась без змін. Мія, Оля та Артем. Тепер в них були поділені обов’язки, і вони вдало доповнювали роботу один одного. Артем все старався зблизитись із Мією. Та на всі його зусилля, вона відповідала жартом, що дуже цінує його як друга та цінного працівника. А якщо в них нічого не вийде? Тоді вони не зможуть дивитись один на одного. От як тоді працювати далі? Так жартуючи вона і спілкувалась з ним. Та складське приміщення, за яке відповідальним був Артем, винайняла на іншій вулиці. Ну щоб не так часто перетинатись.

 Оля, на одному з організованих ними свят, знайшла свою другу половинку. І тепер, в ці передноворічні свята, ніжилась на березі теплого моря зі своїм коханим Єгором у весільній подорожі.