1 (5)

Дошка виявилася не просто дошкою. Це був оберіг для всього села, випрошений у якомусь храмі ще прадідом одного з найдорожчих гостей. І зараз гості приперлися щоб захистити село від великого зла, яке мало не зжерло дочку іншого носія дошки. Бідолашна, ніжна і трепетна дівчина так злякалася, що ледве змогла розповісти, що ж сталося. А староста, ось жук, це зло у себе вдома ховає.

— Ніжні та трепетні — це які з коромислами чи сапками? — уточнила Вірта, якій набридло, що її злом називають. — Я думаю, чому вони натовпом прийшли, а вони, виявляються, настільки ніжні, що без підтримки подружок від подиху вітру розсиплються.

— Напад на мага без наслідків. Третій том зібрання законів королівства від Вільма Вогняного і до сьогодення. По Вільму, до речі, належало двадцять палиць на площі, якщо напав чоловік і двадцять же хворостин, якщо жінка. Вільм вважав, що жінок потрібно карати менше, бо здоров'ям і розумом вони слабші. Зараз, звісно, ​​простіше. Заплатити мирову, пройти обстеження у лікарки душ, яка доведе, що дурепа, що нападала, дійсно дурепа, а не якась безумна. Якщо не доведе, то доведеться полікуватись, але за рахунок корони. Ну, і мітка ще буде про цей напад. Щоб інші маги знали і, якщо до них ці особи звернуться, не соромилися брати втридорога. Маги взагалі люди мстиві, — розповів Вітар.

— Що? — не повірив батько ніжною та трепетною.

— Мстиві, кажу, — повторив Вітар. — Розумієте, захищатися за допомогою магії та ще морока. По-перше, не приховаєш. Сліди обов'язково знайдуть, і тут теж доведеться доводити, що саме захищався, а не спрощував собі життя, розлякуючи населення. Це за банду викрадачів, грабіжників та інших убивць нічого не буде. А коли нападають чиїсь там дочки з сапками, або тупоумні синки з мечами, які вирішили змусити мага працювати безкоштовно, треба доводити, що так воно й було. А ходити до мозколомів, каменів правди і лікарок душ маги теж не люблять. Ось тому й мстяться будь-яким особистостям, через яких їхнім колегам довелося з представниками цих професій поспілкуватися. Але це якщо без наслідків. Адже можуть бути наслідки. Наприклад, якась ідіотка з сапкою могла голову Вірті проломити. Або Вірта, а вона вогненний маг, могла ідіотці личко підпалити, просто не стримавшись. Або взагалі половину села спалити, якби сили не втримала. Ні, Вірта, звісно, ​​тримати вміє. Але ж бувають ідіоти, які нападають на першорічок, а ті тримати лише навчаються. Або старанно та послідовно доводять ситуацію до того моменту, коли жоден маг не стримається. Тому закони захисту магів суворіші, ніж захисту всіх інших. Коли магам доводиться захищатися самостійно, бувають руйнування. Краще подібного не допускати.

— Вілух, твій син нам погрожує, — похмуро заявив власник дошки. — Замість просити вибачення за свою смугасту і ікласту чуду-юду…

— Щось я не помітив, щоб ви тут вибачалися за своїх ідіоток, — не змовчав Вітар. — Мізків взагалі немає. Побачили, що Вірта менша за них і вирішили побити? Навіщо? Думали, після цього я переймуся захопленням і відразу на всіх одружуся? Нехай скажуть дякую, що вона вирішила їх просто налякати, а не підпалити волосся і погнати до найближчої річки гасити.

— Вілух, твій син...

— Має рацію мій син, не вклали ви розуму в голови доньці та онучці, чого вже тепер на тигрицю скаржитися, яка цих дуреп ще й пожаліла?

— Я напишу до дізнавальної управи, — уперто сказав власник дошки.

Батько ніжної і трепетної, що дивно, промовчав.

— Пиши. Але коли після твого листа приїдуть ставити на околиці обережний стовп, на якому буде написано, що для магів заїжджати сюди небезпечно, я не посоромлюся, перерахую всіх дуреп, що бігали по селу з сапками, і нехай на ваших воротах розвішують обережні стовпці. Так хоч село через купу дурних дівок не постраждає. І подивлюсь я тоді, хто взагалі візьме їх заміж, кому буде треба, щоб через дружину маги то відмовляли у допомозі, то вимагали потрійну плату. Будь-які маги, не думай, що тільки амулетні майстри, чиї вироби ти можеш потім перекупити трохи дорожче у племінника. І лікарі, і ті, що очищають від темряви, яка і в нас зрідка заводиться, і...

— Зачекайте, — сказав батько ніжною і трепетною. — Які ще сапки та коромисли? Нільта з подружками пішла за водою…

— Щоб потім полити городик, який якраз вирішили позбавити бур'янів. Тільки біда, забули бідолахи відра прихопити, всі думали, що подруги візьмуть, а воно он як вийшло, — добродушно продовжив Вілух. — Ідуть такі, йдуть, сперечаються про те, кому по відра повертатися, а тут дивляться, незнайома руда дівчина йде. Маленька, як середня баронська донька, яка минулого літа до нас з мисливцями заїжджала і сильно пиріг вдови Суфки хвалила. Лише руда. І тут у забувших відра дів як прорізався пророчий дар, разом із божественним зором, і як провиділи вони, що не дівиця це, а кішка смугаста із запустельних земель, яку вони тільки в книзі про звірів бачили. І зрозуміли діви, що зло до них прибігло у вигляді перевертня, і вирішили це зло забити до смерті, доки остаточно не розлютилося. Благо, сапки та іншу бабську зброю вдало прихопили. Я правильно переказав цю чудову історію?

Гості промовчали.

— Тоді ось що я вам скажу, вам не в дізнавальну управу треба писати, а в храм. До храму долі. Хочете, долі певної, бажаєте, долі, що прокладає дорогу. А захочете, знайдете й щось цікавіше для таких талантів, от у степовиків, кажуть, цих доль сім видів. А в інших світах ще більше може бути.

— Я поговорю з дочкою, — похмуро пообіцяв батько ніжною та трепетною.

— Поговори. І послухайся поради Вільма Вогняного. Не дарма він вважається найрозумнішим з королів.

— Поради? — перепитав нещасний чоловік.

— Так. Про те, що жінкам, у яких небагато розуму і здоров'я, лози відсипати треба. Хворостина їм запам'ятовувати закони має допомагати. І думати перед тим, як щось робити. А то так побачить якийсь хлопець, як ця дурепа по селу з сапкою носиться, жадаючи чиюсь наречену приголубити, так і передумає з нею одружуватися, навіть якщо свататися приїхав.