Розділ 1.

— Якщо ти будеш так відверто на нього витріщатися, він точно щось запідозрить, — гуділа над вухом Ніка ще більше мене накручуючи і вселяючи сумніви.

— Та невже? А якщо я його зараз поцілую, він буде просто в захваті, так? — Це ж треба було так вляпатися! Програла якесь ідіотське бажання, а тепер повинна поцілувати абсолютно незнайомого чоловіка. Хоча, чому ж незнайомого? Його пикою обклеєні всі стовпи в місті! Чи то політик, чи то бізнесмен, а може, два в одному? Якщо чесно, я не дуже цікавилася його біографією, але якби знала, що мені доведеться його цілувати, то, мабуть, хоча б трохи ознайомилася із деякими фактами його життя. 

Я вже тисячу разів пошкодувала, що погодилась на пропозицію Ніки "трохи розважитися", адже знала, що після декількох коктейлів  нас неодмінно потягне на пригоди. 

Здається, одному Сашкові  не дуже подобалось бажання Ніки. Богдан з Анею взагалі збиралися зняти цей поцілунок на телефон і вже почали  кидати в мій бік глузливі смішки. Одній мені було зовсім не смішно! Мало того, що зараз я осоромлюся на весь клуб, так ще й завтра обов'язково стану відомою на все місто. Я чомусь впевнена, що це відео з моєю хвилиною сорому, розлетиться мережею ще сьогодні.

Так, Авроро! Зібралася, наплювала на всіх, глибоко вдихнула, підняла свій зад і миттю перенесла його на диван до Яворівського! Ну не з'їсть же він мене, їй-богу!

— Авроро, не хвилюйся! Подейкують, що цей брутальний мачо, взагалі, цей...

— Хто?

— Гей! — випалила подруга. — Тож йому навіть не сподобається.

— Ти мене дуже заспокоїла! — Тепер я загальмувала ще більше. Господи, чому не можна було обрати когось іншого, менш відомого і не з такою суворою пикою? — То може,  я  краще поцілую он того чорнявого бармена, чи здорованя охоронця з вибритим черепом. Здається, він симпатичніший і дещо привітніший за цього містера "кам'яне обличчя." Ніко, я його боюся! — Зрештою, зізналася я, ще уважніше розглядаючи його різкі риси обличчя. Не знаю, що саме я хотіла в ньому розгледіти, але легше мені не стало. Він навіть жодного разу не посміхнувся до свого товариша! Хіба нормальні люди можуть виглядати настільки лякаюче та відштовхуюче?

— Ти сама обрала дію, замість правди. Тому, давай! Дій вже! — Легко їй було говорити! Це ж не їй доведеться його поцілувати!

— Але ж в них, мабуть, побачення! — Це жахливе припущення, наче, обухом вдарило мене по голові!  Яворівський сидів у компанії неймовірного красунчика, і те, якими закоханими очима той на нього поглядав говорило лише про одне — та вони дійсно пара! Точно пара! Реально пара! Це капець...

— Від одного поцілунку нічого страшного не станеться! В крайньому випадку, скажеш, що ти обізналася.

— Ну, аякже, — в Ніки завжди все було дуже просто, а от я постійно у всьому сумнівалася. Навіть у собі! Може і справді, відключити нарешті свій мозок і зробити це. Адже поцілунок — це, як раз плюнути. От тільки не з цим чоловіком! Від нього, чомусь віяло небезпекою.

— Гаразд. Я це зроблю. Я поцілую його, але при умові, якщо ці двоє, — киваю на Бодю з Анею, що вже приготували телефони для зйомки, — не будуть нічого  знімати! 

— Авроро, ну ти чого? Прикольно ж вийде! — Спробувала заперечити Аня, але Сашко її перебив. 

— Вони не зніматимуть, інакше я сам спущу їхні телефони в унітаз, —  саме зараз я зрозуміла, як добре було мати вірного друга, який завжди за мене заступався. Навіть в такій безглуздій ситуації, як сьогодні…

— Дякую, — я легенько йому всміхнулася, але Саша лише негативно похитав головою всім своїм виглядом показуючи, як сильно йому не подобалося те, що я планувала зробити. Чесно кажучи, я теж була не в захваті, але бажання потрібно було виконати зараз. В цю хвилину.

Набравши в легені побільше повітря я таки піднялася з місця. Обтягнула чорну сукню настільки, наскільки та дозволяла це зробити, і на дерев'яних ногах потопала до столика Яворівського. 

Варто мені було підійти ближче, як алкоголь миттєво вивітрився з моєї голови, а здоровий глузд почав голосно верещати, що я роблю велетенську, а, можливо, й найбільшу помилку в своєму житті. Тільки давати задню було пізно. Яворівський мене помітив. Його густі брови миттєво злетіли вгору, а чорні, як ніч очі застережливо вп'ялися в мої. 

Секунда, дві і я опускаюся біля нього на диван, охоплюю його здивоване обличчя руками і цілую в губи на мить прикриваючи свої очі. В ніздрі вбивається запах його парфумів, чи то лосьйону для гоління, який має приємний, запаморочливий запах. От тільки решту деталей я запам'ятати не встигаю. Все відбувається так швидко, що я сама не усвідомлюю, як стрімголов біжу до свого столика залишаючи чоловіка з таким ошелешеним виглядом, наче, його щойно обікрали. Навіть не хочу уявляти, що зараз коїться в його голові, адже в моїй справжня каша, страх, дикий сором і шалене бажання якнайшвидше накивати п'ятами поки він не очухався. 

До нашого столика повертаюся налякана, чи то збуджена. Сама не розумію, що відчуваю, але інтуїція та інстинкт самозбереження підказує мені, що все погано і потрібно терміново забиратися звідси.

— Ніко, вшиваймося! — Я швидко хапаю свою шкірянку і тремтячими руками намагаюся її одягнути. Через шалене хвилювання в мене не виходить, тому я просто беру куртку в руку і починаю тягнути подругу до виходу. 

— Авроро, ти чого? Тобі не сподобалося? А Яворівському, здається, дуже! Бачила б ти, яким промовистим поглядом він тебе проводжав! Правда, його друг якось несподівано вирішив піти і він стрімголов кинувся його наздоганяти, тому не хвилюйся. Все ж таки, Яворівський більше по чоловіках. Ех, як шкода, правда?