Розділ другий

На вечірку прийшла уся старша школа, і Сінді сумнівалася, що причиною була непомірна любов до директора. Тоді як усі інші заходили в компаніях по троє-четверо, одразу вливаючись у натовп, вона простувала як горда одиначка, старанно лавіруючи між підлітками, які вже йшли у відрив: був лише початок, і енергії на танці у всіх було повно. Вона бачила своїх однокласників, які танцювали або разом горланили пісень; деякі загально відомі інтроверти зайняли місця біля бару і столиків, косо спостерігаючи за своїми активними друзями, але головним було одне — її не впізнавали. Ніхто зі знайомих, ковзнувши по ній поглядом, не впізнавав у ній Сінді, і їхні погляди не затримувалися на ній. Звична Сінді не робила собі макіяж, звична Сінді не носила якихось вечірніх суконь, які відкривали плечі або ноги, звична Сінді не робила собі якихось хитромудрих зачісок і не любила проводити час на вечірках, де було так багато незнайомих людей.

Від бітів тремтіли ребра. Вона мало не врізалася у когось, тоді впізнала у дівчині Руд і сполоханою дичиною пірнула у натовп раніше, ніж вони зустрілися поглядами. А коли її не спіймали за лікоть і не запитали «а якого біса ти робиш і ховаєшся від своєї подруги», зітхнула з полегшенням: хотілося встигнути погратися із кимось у вгадайку, перш ніж її розкриють.

Сінді встигла потанцювати, випити безалкогольний коктейль, після якого залишився солодкуватий і дратуючий присмак в роті, а ще — побачити Дрейка зі Шуткатуреною (пардон, неперевершеною Сьюзі). Ну звісно ж ці двоє були разом. Хлопець часто відволікався на жарти із Алексом, від яких вони сміялися як дурні — у хорошому розумінні цього слова, — і на бездоганному личку його супутниці у такі моменти мелькало щось середнє між втомою «о боже, вони знову» і роздратуванням, бо «посмійся зі мною теж, Дрейку!». На скромну і абсолютно потрібну думку Сінді, Сьюзан виглядала неперевершено і мала би помічати, як часто на неї кидали зацікавлені і захоплені погляди інші старшокласники. Красуня школи забувала, що її простої присутності, навіть у такому неймовірному вигляді, буде недостатньо, щоб викликати усмішку, і на тому очаровування Дрейка — на сукні чи макіяжі — закінчувалося не мало.

Після ще одного раунду танців природа нагадала про себе — і Сінді відлучилася до вбиральні. Із зачинених кабінок долинав ягідний запах; вона покашляла, а коли помила руки — напровсяк перевірила макіяж, який робила сестра, яка до всього ж позичила їй свій телефон, поки інший, телефон Сінді, перебував у ремонті.

Хряснули двері однієї з кабінок, а тоді:

— я знала, що то була ти! Ти чого не сказала мені ані...

Сінді зацитькала на Руд, озирнулася і спробувала її вгамувати.

— Я і не збиралася залишати тебе одну. Мене ще ніхто не впізнав, уяви собі!

— Але якщо ми підемо разом, хтось складе два і два і допетрає, що ти є ти.

Вони помовчали. Покивали і дійшли до висновку, що Руд має рацію. На тому і вирішили. Перш ніж вони вийшли, Руд з дуру копнула ногою одні з дверцят, що вели до кабінки — ті розчинилися, і вони обивді витріщилися на трійцю дівчат всередині. Ті втупилися на них у відповідь, одна так і завмерла із електронкою в руці. Усі вони перезирнулися. Сінді обережно прикрила двері ногою, а тоді вони дременули на вихід.