Твоя холодна спокуса

2. Комплекс не продається

СОЛОМІЯ

 

Довго міркую. Я приїхала сюди, аби продати цей комплекс, виручити кошти й поїхати. Ми ж попередньо наче домовилися. Тепер розумію, що цей чоловік вирішив дати задню та солідно збити ціну.

— Ви знали, у якому стані будівля, ще до приїзду сюди, — сухо нагадую. — Я надіслала вам фотографії та всі необхідні відомості для ознайомлення. — Примружуюся і ще раз нагадую: — Ви ж казали, що вам усе підходить. І дозвольте нагадати, я прилетіла з-за кордону на цю зустріч, тож майте хоча б елементарну повагу...

Чоловік робить крок, хазяйновито кладе теку на запилений журнальний столик і надто пильно зиркає на мене.

— Ось що я вам скажу, пані Соломіє, я все розумію, але... Ремонт мені обійдеться дорожче, ніж я розраховував. — У голосі чоловіка звучить незворушність, і він впевнено перелічує мінуси комплексу: — Комунікації тут старі, частина меблів непридатна, а курортний сезон короткий. Тут доведеться вкладати значні кошти. Сподіваюся, ви це розумієте...

— Це ваша оцінка, — перебиваю чоловіка на півслові й одразу нагадую: — Але ми телефоном погодили конкретну суму.

Пан Анджей демонстративно присідає на старенький диван і розгортає теку, яку щойно поклав. Він поводиться так упевнено, наче вже має право розпоряджатися цим місцем.

— Я пропоную половину домовленої суми.

— Перепрошую? — Мої очі стають квадратними. Мені це причулося, чи він таки це сказав?!

Від почутого холод у приміщенні, здається, став посилюватися. І я вже не можу приховувати свого тремтіння. Скоро зуб на зуб не попадатиме.

Чоловік хмикає і видавлює холодну іронічну посмішку.

— Пані Соломіє, ви все добре почули, я пропоную вам половину від суми, про яку домовлялися. Гроші можу переказати швидко. Вам не доведеться витрачати місяці на пошук іншого покупця, а мені — повертатися сюди для нових переговорів. — Він знизує плечима й додає: — Як на мене, доволі вигідна пропозиція.

Він говорить так, ніби робить мені послугу. Ніби я маю подякувати за те, що він узагалі погодився купити цей комплекс. Мене вкотре пересмикує, і вже не знаю, від холоду це чи від нахабності цього панича, від якого тхне корицею, яку я терпіти не можу, тютюном та чебрецем. Оце так смак у нього. Навіть затхлий запах замкнених приміщень пахне куди приємніше.

— Ви серйозно? — на не найкращих емоціях перепитую.

Я не готова до такого нахабства, у мене вже розплановані ці кошти.

— Цілком. Ви ж хочете продати цей комплекс.

Надто впевнено випалює Анджей, схоже, він просто переконаний, що вже купив усі приміщення.

— Так, я хочу продати комплекс, — демонстративно складаю руки на грудях, — за тією ціною, про яку ми домовилися. А не віддати за безцінь, бо вам заманулося скористатися ситуацією! — роздратовано випалюю.

Раптом погляд чоловіка стає впевненішим, а голос — суворішим.

— Не раджу плутати емоції з бізнесом, пані Соломіє. Це досить хороша сума.

Мене обпікає злість. Він навіть не намагається приховати зверхності. Для нього це просто стара будівля в хорошому місці, цифри в документах і можливість отримати вигоду. А для мене «Синевир» — частина життя, яку я долго не наважувалася відпустити.

Повертаюся і йду до вікна, голосно цокаючи підборами у холодному порожньому приміщенні. Погляд стрибає у вікно. А душа щемить від обурення.

За склом повільно кружляє сніг. Гори губляться в молочній імлі, а темні ялини стоять уздовж схилу, важкі від снігових шапок. У дитинстві я чекала на зиму цілий рік: на скрип снігу під чобітками, на вогники у вікнах, на запах хвої та кориці. Дідусь зустрічав мене біля входу й казав, що в цього комплексу є власний характер — суворий, як гори, але гостинний для тих, хто приходить із добром.

Після того як дідуся не стало, батьки вирішили покінчити з туристично-готельним бізнесом. Будівля спорожніла, а спогади залишилися. Я приїхала сюди не для того, щоб дозволити першому самовпевненому покупцеві визначати, скільки коштує комплекс. Зрештою, ми домовлялися про іншу вартість. Я й так на поступки пішла. Скинула ціну. Але навіть при тім, що мені терміново потрібні кошти, я не продам свій спадок за копійки.

— Пропозиція остаточна? — питаю холодним тоном через плече, навіть не оглядаючись.

— Так, — ні секунди не сумніваючись, випалює Анджей. — І я б радив вам погодитися. Знайти іншого покупця в такому місці й у такому стані буде непросто.

Чую, як він закриває теку. Схоже, він уже все вирішив: бери або залишайся ні з чим. Усередині все стискається, бо я на це не погоджуся. Різко розвертаюся, і мій голос звучить суворо, не приховуючи невдоволення:

— Тоді вихід там.

Роздратовано вказую рукою на двері. Я дуже промерзла і дуже зла.

Пан Анджей завмирає від моєї заяви. Здається, він не звик, щоб йому відмовляли, тим паче так різко та відверто. Його обличчя стає кам’яним, а в погляді гуляє крижаний холод. Та мені байдуже на його емоції, я налаштована рішуче.

— Комплекс не продається.

У вестибюлі повисає мертва тиша. З емоцій свого недопокупця розумію: не такого фіналу він очікував. Але по-іншому не буде. Я щось придумаю, я або знайду іншого покупця, або доведеться шукати кошти деінде.

— Ви добре подумали, Соломіє? — невдоволено перепитує Анджей.

— Дуже добре, — фиркаю. — Тож бувайте.

Чоловік з хвилину стоїть, невдоволено міряючи мене з ніг до голови, а тоді роздратовано випалює:

— Ну як знаєте. Ви ще бігати за мною будете... Чи думаєте, за ці розвалини вам дадуть шалені кошти? Повірте, я ще вам нормальну суму пропоную.

— Спасибі! — відмахуюся і кидаю блеф. — В мене є іще один покупець. Тож я вас більше не затримую.

Анджей невдоволено фиркає та йде, гримнувши дверима. Я здригаюся від цього хлопка. Важко видихаю і розумію, що мені теж пора йти звідси. Я дуже замерзла. На дворі вже скоро обід. Ще кілька годин — і почне темніти, адже небо затягли важкі, ледь не фіолетові хмари. Он знову сніжинки кружляють, а мені ще потрібно дістатися в гори до дідового маєтку. Кутаюся у шубку та йду на вихід. З розчаруванням розумію, що додому дістануся уже вночі. А там холодно, ще й продуктів потрібно купити... Щось мене це все виснажило. Вже шкодую, що затіяла продаж цього маєтку взимку. Мабуть, це все могло б і до літа зачекати.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше