Розділ 48

Дні потекли у солодкому очікуванні. Олена та Дмитро не розповідали Софійці про свої надії, бажаючи спочатку переконатися. Кожен ранок Олена прислухалася до себе, шукаючи найменші зміни, кожен день здавався випробуванням. Аліна, відчуваючи їхнє хвилювання, підтримувала їх, її мудрість, здобута через власні випробування, була для них неоціненною.
Протягом кількох тижнів Олена почувалася трохи нездужаною. Легка нудота вранці, незвичайна втома, підвищена чутливість до запахів – усе це були знайомі ознаки, про які вона чула від подруг. Її серце, серце Анни, ніби підказувало їй: "Життя продовжується".
Дмитро, помітивши ці зміни, дивився на неї з ніжністю і надією. Він намагався не створювати тиску, але в його очах читалося очікування. Вони обоє відчували, що наближаються до чогось нового, чогось неймовірного.
Нарешті Олена вирішила. Одного ранку, коли Дмитро поїхав на роботу, а Софійка була в садочку, вона тихенько купила тест на вагітність. Її руки тремтіли, коли вона чекала на результат. Хвилини здавалися вічністю, кожен подих був наповнений надією і страхом.
І ось, дві смужки. Яскраві, чіткі. Позитивний результат.
Олена відчула, як її очі наповнилися сльозами. Це були сльози радості, полегшення і глибокої вдячності. Вона торкнулася свого живота, відчуваючи ніжне тепло. Всередині неї, під серцем Анни, зародилося нове життя. Життя, яке було плодом її кохання з Дмитром, і яке, дивним чином, було також продовженням історії Анни.
Вона зателефонувала Аліні. Її голос тремтів від хвилювання.
"Аліно... я... я вагітна!" — прошепотіла Олена.
На іншому кінці дроту запала тиша, а потім пролунав радісний вигук Аліни. "Олено! Це неймовірно! Я так за вас рада!"
Пізніше того дня, коли Дмитро повернувся додому, Олена чекала на нього у вітальні. На столі лежала маленька коробочка. Дмитро помітив її блискучі очі та ніжну посмішку.
"Щось трапилося, люба?" — запитав він, його голос був сповнений передчуття.
Олена простягнула йому коробочку. Дмитро обережно відкрив її. Всередині, на м'якій тканині, лежав тест на вагітність з двома яскравими смужками.
Обличчя Дмитра миттєво змінилося. Його очі широко розплющилися від здивування, а потім наповнилися сльозами радості. Він підняв погляд на Олену, і в його очах читалося все: любов, щастя, вдячність, і безмежне полегшення.
"Олено... це... це правда?" — прошепотів він, його голос тремтів.
Олена кивнула, її власні сльози текли по щоках. "Так, Дмитре. Ми чекаємо дитину".
Дмитро опустився перед нею на коліна, міцно обійнявши її. Він притиснув обличчя до її живота, відчуваючи, як його серце наповнюється невимовним щастям. Це було диво. Справжнє диво, що прийшло після всіх страждань, усіх втрат.
Ця новина була не просто початком нового життя, а й символом їхньої перемоги над темрявою, над таємницями, над болем. Серце Анни, що дало Олені друге життя, тепер дарувало життя нове. Їхня любов, загартована вогнем випробувань, розквітла, даруючи їм надію на майбутнє, повне світла та щастя.