Розділ 2. Молодші

Розділ 2. Молодші

Богдан їхав за Зої. Вона знову йшла тим же маршрутом, він намагався триматися неподалік. Дівчина його не помічала, бо слухала музику та навіть підспівувала.

Цього разу Зої біля ганку будинку, де вона жила, чекала двоє хлопців. Одному було років одинадцять, а другому близько семи. Вони разом грали у футбол. Зої підійшла до них, скинула куртку та поклала сумку на порозі та приєдналася до їхньої гри.

Богдан дивився на їх гру і тихо заздрив хлопцям. Вони можуть бігати, ходити, бути поруч. Здавалося, що це проста гра, але як Богдан жадав отак просто відбивати м’яч.

– Ну, все, ходімо вечеряти! – мовила Зої та підняла м’яч з землі, зробивши гімнастичний трюк.

– А що в нас сьогодні на вечерю? – запитав молодший брат, який також був дуже схожий на Зої.

– Не знаю. Зараз щось приготую, – відповіла дівчина та різко розвернулася у бік, де стояла машина Богдана. Добре, що автівка мала тоновані вікна. Бо її гострий та проникливий погляд точно вловив би те, як Богдан гіпнозував своїми очима дівчину.

Зої відчувала на собі чийсь погляд. Вона намагалася не накручувати себе, але їй здалося, що вона вже десь бачила цю машину.

– Сестричко, врятуй мене від голодної смерті, бо Майкл приготував такі підгорілі тости, що я не зміг їх їсти, – мовив молодший з братів.

– Ой, та не такі вже вони були підгорілі. Якби був голодний, то їв би, – ображено мовив Майкл, через те що Дерек не оцінив його кулінарні здібності.

– Ходімо, буду вас рятувати від голодної смерті, – мовила Зої, ще раз поглянула на автівку, та зникла за дверима.

Тепер Богдан впевнився, що Майкл та Дерек – молодші брати Зої, бо були схожі на неї.

Хлопець поїхав додому, розмірковуючи над тим, як дізнатися, де ж відбуватиметься вечірка з нагоди дня народження Люка. Щось йому підказувало, що той блондин ще той покидьок.

Ввечері Богдан знайшов Люка у соцмережах. Там було купа відео самозакоханого блондина. Він був любителем похизуватися своєю зовнішністю та достатком. Також було відео про те, де він планує святкування дня народження.

– Все виявилось набагато простіше, – мовив до себе Богдан та вже вбив у пошуковику адресу закладу. То виявився дорогий ресторан на узбережжі з закритою територією та своїм пірсом.

Богдан звернув увагу, що на сторінці Люка не було фотографії з жодною дівчиною, хоча у коментарях до його світлин Олівія натякала на статус його дівчини. Люк ніяк це не коментував. Богдан зайшов на сторінку Олівії. На сторінці були дещо зухвалі та досить відверті фото. Були фотографії разом з Люком, але він або не дивився у камеру, або намагався закрити обличчя рукою.

Олівія могла б бути привабливою дівчиною, якби не її бажання лідерства у всьому та заздрість.

Богдан вирішив пошукати ще і знайшов деяку інформацію та фото, які надто компрометували Олівію. Він був не з тих, хто користувався подібним, але якщо вона спробує хоч чимось нашкодити Зої, він знайде спосіб, як випустити цю інформацію в люди.

Наступного дня Богдан вирішив дізнатися більше про братів Зої. Він навмисно приїхав до будинку дівчину раніше та побачив, як Майкл з Дереком прямують до шкільного автобуса. Коли автобус зупинився і всі почали виходити, то Богдан помітив, як якийсь хлопець штовхнув Майкла і той упав. Хлопець стиснув губи, подивився з-під лоба, але нічого не відповів, а взяв молодшого за руку та повів до школи.

Богдан припаркував машину на стоянці та зі своєї локації добре міг бачити дітей, які вибігають на перерві на пришкільне подвір’я та спілкуються. У Богдана був з собою планшет і він міг працювати будь-де, тому він занурився у роботу.

З тисяч комп’ютерних кодів та програм, Богдана витягнув гучний дитячий зойк. Коли він підняв очі, то знову побачив, що той самий хлопець штовхнув Майкла і він впав, а його телефон вилетів з кишені на асфальт. Майкл не стерпів цього разу та добряче врізав кривднику у носа. Той не придумав нічого кращого, як з усієї злості стрибнути на телефон Майкла, який лежав неподалік.

– Що, тупак, з’їв?! Тепер у тебе крім мізків не буде й телефона! – закричав кривдник та пішов.

Майкл потягнувся за своїм гаджетом, побачив, що його безнадійно понівечено та сховав своє обличчя у руках. Його плечі час від часу здригалися.

Богдан як ніхто знав, що таке булінг. Йому колись пощастило, що тоді поряд опинилася Злата. Якби не вона, хто знає, як би склалося його життя?

Богдан побачив, що до Майкла підійшов Дерек з рюкзаком у формі ведмедика, погладив брата по волоссю та сів поряд з ним на бордюр. Щось защемило в серці Богдана, він завів машину та під’їхав ближче до хлопців. І дуже вчасно, бо побачив, що до Майкла наближається той хлопець, який його скривдив, але не сам, а з іншими учнями. І налаштовані були вони дуже войовничо. Дерек помітив хлопців та щось сказав брату. Майкл зціпив зуби, стиснув кулаки, але що він міг, коли він з братом був проти юрби хлопців?

– Агов, хлопці! Майкле, Дереку, їдьмо додому! – гукнув Богдан та юрба хлопців позаду братів Зої спинилися та поглянули на дорогу автівку Богдана дуже здивовано.