Розділ 1.2 Русалонька

Розділ 1.2 Русалонька

Весь день думки Богдана поверталися до руданки. Зачепила вона його, зачепила. Чимось нагадала його найкращу подругу Злату. Така ж гостра на язик красунечка зі своїми принципами та магнетизмом.

Приїхавши до будиночка, який він винаймав, Богдан засів за свій ноутбук. Йому, як крутому білому хакеру, нічого не коштувало знайти Зої. На сайті університету була купа фото та відео з виступів команди «Орлиці». Під кожним постом були коментарі про дівчат. Більша половина була про Зої, що вона красива, сексуальна та вправна. Це писали хлопці. А дівчата залишали заздрісні коментарі, критикуючи її ніс, колір волосся, фігуру та нігті. Богдану було неприємно читати ті коменти. Хлопець знайшов і особистий акаунт Зої. Він був закритим, але він швидко знайшов спосіб зламати захист та потрапити на її сторінку.

Очі хлопця жадібно ковзали по екрану. Її усмішка, погляд, волосся... Усе змушувало усміхатися. Тут було багато фото та відео. Карколомні виступи, фотосесії для реклами. Богдан години дві переглядав її виступи. Це була і гімнастика, і танці, і черлідинг, і просто прогулянки на узбережжі, в парку. Богдан боявся пропустити її погляд та усмішку, спрямовану в кадр. Він зрозумів, що ця дівчина його полонила.

Богдан поглянув на годинник і зрозумів, що витратив купу часу. Хлопець швидко зробив собі бутерброд, переодягнувся та знову сів у автівку.

Коли Богдан виїжджав з гаража, то побачив, що шлях йому перегородила інша автівка. Він бібікав, кликав власника, але ніхто не обізвався. У такі моменти він, як ніколи, відчував себе безпомічним. Було б усе добре, міг би ходити, то гепнув би ту тарантайку, яка перегородила виїзд, щоб сигналізація завила, тоді й господар знайшовся б швидко. Богдан стискав у руках кермо до скрипу, бо бачив, що він запізнюється.

Він не придумав нічого кращого, як проїхати по газону сусідів. Потім з ними буде розбиратись. Не на часі зараз це!

Богдан вів машину, наче навіжений, він таки перевищив швидкість, але зараз йому було байдуже. Він їхав до НЕЇ.

Богдан був вперше на цьому узбережжі. Він вже два роки мешкав у Каліфорнії, але ще не був тут. Для чого? З ким? Єдина людина, з якою він кудись виходив, – його полуничка – Златка. Але їй точно було не до нього: вони з Костею боролися за Левчика. А з іншими він і не спілкувався. Злата часто телефонувала, підтримувала, давала поради та мотивувала. Кажуть, що між дівчиною та хлопцем не може бути дружби, але між ними була. Була не тільки щира та віддана дружба, але й повага, піклування, любов. Злата була для Богдана, наче сестра. Хоч вони з нею були однолітками, але Богдан часто питав поради у подруги, бо вона мала чималий життєвий досвід, вона вміла відчувати людей. Богдан пишався подругою. Вона – борець! Вона – запальничка! Не раз саме вона виводила його з депресії та зневіри. Коли вона з’явилася у його квартирі, то це було мініторнадо. Її енергії вистачало не тільки мотивувати, але й спрямовувати на нові ідеї. Саме завдяки їй він взявся за сучасні технології, щоб підтримати її захоплення з веденням свого блогу. Саме Злата гримала на нього, щоб не запускав свою фізичну форму. Двічі на тиждень він бував у спортзалі та відвідував басейн. Хороші тренери допомагали та не сприймали його, як немічного, а раділи його результатам.

Коли Богдан зупинив машину, то застиг на місці. З парковки було добре видно скелю, де стояла скляна ємність з водою, а збоку сиділа ВОНА. Зої! На краю скелі у білому суцільному купальнику в світлі сонця, що сідає, вона мала вигляд рудоволосого янгола. Напевно, заграла музика, бо Зої почала рухатися. Вона виробляла неймовірні гімнастичні трюки. Щоразу Богдан затамовував подих, бо Зої пірнала у прозору півсферу з водою та продовжувала свій виступ. Уся мокра, зі струмочками води, які стікали з волосся у світлі заходу сонця, вона була схожа на Русалоньку.

Богдан зловив себе на думці, що й Русалонька з казки мріяла про ноги, за які готова була віддати дорогу ціну. А на що готовий піти він заради мрії?