2

Полігон знаходився десь високо в горах. Що то були за гори, Аліні не сказали, здається, це взагалі була таємниця. Але гори були височенні, зі сніговими шапками і обривистими скелями. До місця випробування, після приземлення орбіталки, летіли на якомусь дивному літачку. Невеликому, не особливо швидкому, але, схоже, здатному замаскувати свою присутність від кого завгодно. Він пролетів над водою, може навіть океаном, потім купою зелені — джунглями? А потім з тієї зелені випірнули скелі, якось надто несподівано. І де такі гори знаходяться, Аліна навіть не уявляла.

— Будемо зі скелі стрибати, — чомусь вирішив Денис. — Ти головне нічому не дивуйся. Інструкцію тобі проведуть, дані скинуть, як реагувати, пояснять і познайомлять з ШІшкою скафа. Аоле компанія там зібралась доволі дивна, можна навіть сказати, трішки неадекватна. Там навіть Крістоф час від часу з’являється в якості контрольної людини, але зараз його нема.

 — Контрольної людини? — перепитала Аліна, дивлячись в ілюмінатор як літачок обережно наближається до плато, на якому щось незрозуміле було.

— У нього швидкість прийняття рішень більша за середню. Причому не безпідставних рішень. У нього в голові якийсь суперкомп’ютер з реакцією на зовнішнє. При цьому він запросто приймає неправильні рішення, коли досвіду в чомусь нема. Зате він ніколи зависає і не витрачає час на зайві сумніви. І не продовжує вперто робити явну дурню. Ну, реагує на зміни швидко, чи щось таке. Так що він контрольна людина, котра в принципі може позмагатися з тією ШІшкою в швидкості прийняття рішень, чи щось таке. Я не дуже цікавився. Я поведінкові моделі корегував, а то один майже геній таке намутив через свою старанність… ну, іноді не варто занадто старатися. А може й не іноді.

Аліна кивнула. В зайвій старанності вона теж не бачила нічого хорошого. Життя встигло навчити, що через неї ще й купа проблем буває.

Літачок сів, випустив людей в вітер і сонце. А іще в скандал — жіночий голос обіцяв надіти комусь на голову ті кляті рожеві труси, якщо іще раз їх побачить десь близько від себе.

— Атмосфера, — буркнув Денис. — Це Тоня на прізвисько Барбі.

— Хм?

— Та білявка з фігурою порномоделі і мозком злого генія. Вона тобі сподобається. А ті труси їй один технік підкидає. Він так заграє до неї.

Аліна подивилася на Дениса з сумнівом.

— Та чудова пара буде. Вона супермізки і краса, він безмозкий здоровило з якоюсь нелюдською інтуїцію, коли справа стосується техніки. В іншому його ідеї принаймні  дивні.

Аліна невпевнено хихикнула. Схоже вона потрапила в черговий дурдом повний творчих людей. Правда ваяють ці люди не віртуальні офлайн-пейзажі, а розумний скафандр.

Як потім виявилось, у Аліни не було жодного шансу не познайомитись з Тонею. Бо вона була головною над купою винахідників випробувачів, а це була десь третина людей, що сиділи на плато. Ще третина була техніко-механіками, котрі приймали рішення відправляти чергове диво техніки на ремонт-доробітку, чи можна щось на місці докрутити і іще раз спробувати, добиваючись кращого результату. А третя частина була вояками, мабуть охороною, хоча час від часу люди з неї перетікали то до випробувачів, то до техніків.

Тоня вміла справляти враження. Сірий комбез, схожий на той, що частина повсякденної форми воєнних пілотів, сидів на ній якось так, що здавався люксовим одягом, котрий їй іще й подарував якийсь міліардер, причому просто за гарні очі. Фігура саме така, котрої намагаються добитися з допомогою хірургів, але все одно виходить щось не те. Обличчя миле, карі очі світяться життєлюбством, та іще й натуральна білявка. Є чому заздрити. А тут іще й дуже розумна і пробивна. І галаслива. Причому в її випадку Аліна зовсім не була впевнена, що це недолік.

— Ти привів новачка! — заволала вона побачивши Дениса з Аліною. Міцно обняла спочатку його, потім з більшою обережністю Аліну і веліла йти, бо якраз є вікно. — Твоя дівчина, вгадала? — торохтіла дорогою, бо Аліна своє ім’я сказала сама, вирвавшись з обіймів. — Ви гармонійні і правильно дивитесь. Як хороша така пара. Але можу закластися, що ви не дуже давно знайомі, інакше вона не дивилася б на мене з такою підозрою, встигла б розібратися які жінки тобі ніколи не сподобаються. — підморгнула Аліні і трішки понизивши голос, наче по-секрету, сказала: — Всі чоловіки орієнтуються на суспільноприйняту еталонну красу. Він теж до таких дівчат придивлявся. А я навіть туди не вписуюсь. Ти теж не вписуєшся, зате ти вписуєшся в нього.

— Чому? — спитала Аліна, дійсно ж цікаво.

— Не знаю, просто бачу. Іноді я не можу пояснити. Але, враховуючи його недоліки, ти досить гнучка, а він бачить межу, де пробувати гнути не варто, якщо не хочеш посваритись навіки. Так що ви гармонійні.

— Ага, — видихнула Аліна.

— І ти прямо рудий ельф, я б сама тебе на руках таскала, — посміхнулась Тоня, а потім якось надто несподівано махнула рукою і веліла: — Знайомся. Це Миш Третій. Він у нас найрозумніший поки і прямо ідеальний в роботі для підгонки для новачків.

Аліна кліпнула, перевела погляд туди, куди вона вказувала і з цікавістю подивилась на щось людиноподібне, схоже більше на екзоскелет, ніж на скафандр.