Справи, побут і відсутність ідей, у які б я повірила, змусили на день відкласти думки про Толяшу. Та наступного дня в обід, ніби всесвіт таки не хотів, щоб я забила на цю тему, я отримала повідомлення від колеги та близької подруги. Все, чого я хотіла в той момент, було дивитися серіал, але совість перемогла і нехотя я відкрила телеграм.
Inna Yank, [9 Jul 2022, 15:23:55]:
Привіт
В тебе не буде заняти 3500грн до завтра на картку?!
Завтра поверну до обіду
?
Цікавим було те, що це був новий чат. Месенджер питав мене, чи додати цю людину у контакти. Справжня Інна Янкевич була у мене підписана як «Інна Бротім», спілкувалася інакше, ми з нею мали трильйони повідомлень і тепер у вхідних у мене висіло два чати з однаковою фотографією. Про всяк випадок майже точно фейку я відповіла, щоб написав мені те саме в інстаграмі. А Інні скинула скриншоти, на що вона очікувано почала лаятися.
Інна в подібні ситуації ніколи не потрапляла і навіть не одразу зрозуміла, як таке може бути. А коли я пояснила, що вони просто купили сімку, приховали у профілі номер телефону і завантажили її фото з телеграму, лаялася ще завзятіше.
Якби Толяша моїм обличчям виманював у знайомих гроші, я б теж була куди більш злою. Навіть не знала, що з того гірше, чесно кажучи.
Поки Інна робила сторіс, щоб попередити менш кмітливих за мене друзів про фейк, я нагуглила офіційний антишахрайський бот телеграма і пошту, куди можна писати. І туди, і туди, ми кинули інформацію. Ще трохи потеревенили про шахрайства і Толяшу в тому числі, а я зрозуміла, що реально хочу щось зробити.
Повідомлення найближчим друзям, кілька годин деяким доїхати додому і ми вже приєдналися до відеодзвінка.
— Блін, ну то треба бути тупим, щоб на таке вестися, — висловився Денис про ситуацію з Інною.
— Згодна, — кивнула я. — Але є всякі старенькі й не надто диджиталізовані. Моя бабуся он теж канали читає. Хочете прикол, до речі? Той профіль вже перейменували з Інни у якусь Марину. Інна каже, походу її друзі виявилися надто розумними.
— І я про те, — кивнув Денис.
— Але вони ж роблять це, значить це працює, — зауважила Маша.
— Саме так, — я тикнула пальцем у камеру, але в моніторі це виглядало не так, як наживо показати на когось. — І зараз питання не тільки про таких зовсім очевидних. От Толяш на нас зробив і ті профілі існують і квітнуть.
— Ми можемо їх забанити, дай модерації час, — сказав Юрко.
— Та звісно, що з ними розберемося, — відмахнулася я. — Але чого я взагалі маю витрачати на таке час? Я хочу, щоб такого просто не було.
— Вікуль, в якому світі фантазій ти живеш? — усміхнувся Денис. — Як ти хочеш, щоб такого не було? Не виставляй фото у мережу хіба, тоді їм не буде що завантажувати. І всі наявні треба видалити. Звідусіль, не тільки з власних сторінок.
— От тут ти живеш у світі фантазій, якщо думаєш, що це можливо, — фиркнула я. — Ми живемо у сучасному світі, нас фоткають усюди. Конференції, Школа багато виставляла, на сайтах всі фотки команди постять. Це довіра, ви ж шарите. В слаку, звісно, у нас це обовʼязково. На пошті фотка, бо хто буде читати лист від літери замість аватарки?
— Та будуть, — сказала Маша.
— Гей, ти випускниця Школи чи ні? Ще скажи у тебе немає! Я до таких одразу підозріло ставлюся.
— Та є, є, не кіпішуй. Я про те, що не усі ж такі.
— Беремо тільки нормальних, — сказала я. — Це нереально жити без фоток. Особливо якщо ти не продавчиня у магазині чи якийсь лінійний бухгалтер. Будуєш свій бренд, врешті решт. Навіть якщо не свідомо послідовно, твій фейс десь бачать в команді організаторів, лайкають. Потім імовірніше прийдуть саме до нас подію замовлять зробити. Та в резюме блін навіть фотки хочуть.
— Вікуль, то зрозуміло, — втрутився Юрко. — Але прикол в тому, що коли у тебе справді є бренд, то він же тебе і захищає. Сині галочки офіційного профілю і все таке.
— Ну на персональний у тг ти таке не отримаєш, на канал тільки, — сказав Денис. — А в лінку я взагалі не впевнений, що таке є.
— Та то вже для надто розкачаних, — підтримала Маша. — А звичайні що? Якщо мені пише людина, хотілося б знати, що вона справжня. А не хтось типу Толяші там за екраном.
— Блін, ти уявляєш, скільки це модерації, усіх перевірити? — запитав Юрко.
— Не обовʼязково, — задумливо сказала я. — У Тіндері хто захоче може отримати галочку.
— Ти сидиш у Тіндері? — лукаво усміхнувся Денис.
— Закрийся, нормальний додаток. У мене СЕО рік з дівчиною зустрічався, а друзі одружилися і дитина скоро буде.
— У Тіндері навіть попри галочки роблять фейки, он той журналіст, що з психологом подкаст веде. У нього у сторіс колись було, що хтось зробив там ак з його фотками.
— Але без галочки? — уточнив Юрко.
— Та очевидно що без галочки, але ж теж зробив і спілкується.
Друзі ще готовили, перебивали одне одно й намагалися щось довести, але я випала з розмови. Думка крутилася десь на закрайку, але ніяк не могла проштовхатися до лоба. Аж врешті стався проблиск, я ледь не підскочила і вигукнула:
— Слухайте! — для впевненості клацнула пальцями й помахала рукою перед камерою. — Ці фотки беруть з інету, так? Тобто вони вже десь викладені. І у гуглі навіть є пошук по фотках, можна знайти їх. Тобто це реально перевіряти, є така фотка в інтернеті чи ні.
— Так, — протягнув Денис. — І?
— Мутимо сервіс, який перевіряє, чи було це фото раніше завантажене у мережу. І якщо було, то або не дозволяє, або сповіщення адміністраторам. Коротше що треба перевірити той ак.
— Якщо я завантажую одну фотку у фб та лінкедин? — запитав Юрко.
— Ну… може ти якось відмітиш усі свої профілі, вони будуть звʼязані. Але от чого точно не може бути, це коли в телеграмі мені пишуть два профілі з однаковими фотками. Бо очевидно ж, що фейк.