Глава 25.

Відчувши спиною тверду поверхню холодної стіни, Ксюша зупинилася. Серце відчайдушно калатало в грудях, а погляд був прикутий до Єгора, який впевнено наступав на неї. Світло-блакитна приталена сорочка робила ще виразнішими його широкі груди та міцні руки, а обличчя чоловіка випромінювало безжальну рішучість. Як же хочеться прокинутися та усвідомити, що все це лише нічний кошмар! Але шостим чуттям Ксюша розуміла, що необачно потрапила в пастку, з якої немає порятунку. Єгор хижо посміхнувся, наблизившись впритул. А потім поставив руки по обидва боки від дівчини, спираючись долонями на стіну та промовив:

— Привіт, Ксень! Я ж казав, що всюди тебе знайду!

— Навіщо ти тут? — в роті пересохло і говорити було важко, але Ксюша не опустила голову. — Ніяк не звикнеш, що я більше не твоя власність?

— Ти дуже розлютила мене своєю втечею! — Єгор давив дівчину твердим поглядом. — Покарання буде суворим!

Серце Ксюші остаточно закам’яніло від страху. Ні, не можна дозволяти Єгору залякати себе. Господи, і чому вона не розповіла все Матвію? Він міг би допомогти, захистити. А що тепер? Темний погляд колишнього нареченого викликав у Ксюші моторошне відчуття паніки, пронизуючи тіло колючим холодом. Рука Єгора повільно наблизилась до обличчя дівчини, обережно торкаючись її щоки. Ксюші був огидний цей дотик, проте відступати було нікуди.

— У нас із тобою є незавершена справа, Ксень! — тихо промовив Єгор.

— Я можу повернути тобі борг! Сьогодні! — Ксюша не знала, чи дасть їй Матвій ці гроші, але відчайдушно сподівалася на його допомогу. — Всю суму одразу!

— Ха! Ти думаєш, що я приїхав по гроші?! Що провів цілу ніч за кермом тільки заради цього? — Єгор різко відійшов від дівчини та фиркнув. — Та мені начхати на твій борг, Ксень! Я приїхав по ТЕБЕ! І ти поїдеш зі мною! 

— Я нікуди з тобою не поїду!

— Хм, по доброму не хочеш? Гаразд! Тоді буде по поганому! — Єгор витягнув з кишені телефон та набрав чийсь номер. — Кирило, ти на місці?... Слідчого взяв?... Чудово! Матір дівчини повинна бути вдома.

— Не смій! — забувши про страх, Ксюша накинулася на Єгора, починаючи лупцювати його кулачками. — Не чіпай мою матір, чуєш? Покидьок!

— Кирило, чекай! Залишайся на місці, я перетелефоную!

Єгор міцно обхопив пальцями плече дівчини та грубо притиснув її спиною до стіни, одночасно ховаючи телефон назад в кишеню. Ксюша тихо охнула від болю, а її очі наповнилися сльозами відчаю.

— Ти ж знаєш, що у моєї матері слабке серце. Їй не можна хвилюватися! — схлипнула вона. — Не кажи їй про борг! 

— А хто сказав, що розмова буде про борг? — хижо посміхнувся Єгор. — Ні, люба! Твоя матуся дізнається, що ти ВКРАЛА у мене ці гроші!

— Що?! — Ксюша заклякла на місці. — Що за нісенітниця?! Я нічого не крала!

— Справді? — погляд Єгора став безжальним. — Пригадаємо разом, як все було? Ти зателефонувала мені з лікарні пізно ввечері, благала дати тобі грошей. І я міг би послати тебе під три чорти, бо на той момент ти вже мене покинула. Але я не відмовив! Що було далі, Ксень? Кажи!

— Ти сказав, що не в місті, — сльози котилися по щоках Ксюші пекучими струмочками і вона навіть не намагалася їх спинити. — Але повідомив, що гроші є в сейфі, у твоєму будинку. У мене залишився ключ. А код від сейфа сказав мені ти. Я взяла таксі, поїхала до твого будинку і взяла гроші.

— Чудово, ти все пригадала! — Єгор хитро усміхнувся. — А хтось може підтвердити, що я дійсно ДОЗВОЛИВ тобі взяти ті гроші?

— Що?! — Ксюша нарешті зрозуміла, до чого він хилить та відчула, що серце огортається крижаним жахом. — Та як ти смієш?! Ти ж знаєш правду!

— Ти сама змусила мене вдатися до радикальних заходів, коли втекла з міста! — погляд Єгора став темним від люті. — Я вже збирався добряче притиснути твою начальницю, щоб дізнатися твоє місцезнаходження. А позавчора мені написала ця Діана… І повідомила, що ти закрутила роман з якимось одеситом. Дізнавшись, де тебе шукати, я звернувся в поліцію. І заявив, що ти вкрала у мене велику суму. Довести це буде легко. Ти ж і сама знаєш, що біля мого будинку та в коридорі встановлено камери відеоспостереження. Вони всі зафіксували твій нічний візит. А те, що ти знала код від сейфа… Я цілком міг сказати його своїй нареченій раніше, ми ж з тобою два роки були разом. 

— Ні, ти не зробиш цього! — прошепотіла Ксюша.

— Вже зробив! — Єгор відійшов від неї. — Зараз Кирило під будинком твоїх батьків. Разом зі слідчим і моєю заявою про пограбування. Один мій дзвінок і вони підуть до твоєї матері та розкажуть, що ти злочинниця! Слідчий діє за процедурою. Коли підозрюваного немає у місті, поліція завжди спочатку навідується до родичів.

— Мерзотник! — Ксюша знову накинулася на Єгора з кулаками, відчуваючи нестримне бажання розірвати його на шматки. — Ненавиджу!

Єгор вправно обхопив дівчину обома руками, міцно притискаючи її спиною до своїх грудей. Ксюша не могла поворухнутися, не могла навіть нормально дихати. Але чітко розуміла, що це кінець. Що буде з матір’ю, якщо вона почує цю нісенітницю з пограбуванням? Відчуття безнадійності стиснуло серце пекучими пазурами, безжально знищуючи всі мрії та сподівання на краще.

— Маючи записи з камер відеоспостереження, слідчий одразу міг подати тебе в розшук, — голос Єгора дзвенів сталевою твердістю. — Я попросив почекати з цим, але запропонував йому навідатися до твоїх батьків разом з Кирилом. А годину тому я повідомив слідчому, що знайшов тебе. І сказав, що спробую переконати свою наречену втікачку просто повернути мені гроші. Я можу зателефонувати Кирилу і сказати, що ти погодилась. Тоді слідчий не буде турбувати твою мамцю. Але для того, щоб я так сказав, ти мусиш поїхати зі мною в Київ. Просто зараз. То як, Ксень? Побережемо серденько твоїй матусі? Чи й далі будеш впиратися? Врахуй, якщо погодишся, а потім знову спробуєш втекти… Мені буде зовсім не складно написати нову заяву. І вказати в ній набагато більшу суму, ніж та, яку ти дійсно взяла!