Розділ 28

Розділ 28

Їдучи, він подарував їй кільце з діамантом. — Не знімай його, будь ласка, — попросив він.

А потім були зустрічі, майже кожен місяць. Вона кидала фірму на Віталія Івановича і як дівчинка летіла на побачення. І не було двох побачень в одній країні, в одному місці. «Хочу тебе», — писав він їй у повідомленні і надсилав квитки. На Тенериф, на Мадейру, в Іспанію, Таїланд. Вони побували за майже рік фактично на всіх знакових курортах. А під час круїзу на теплоході по Скандинавії вони одружилися в Данії. Там це просто, проте данський шлюб визнається у всьому світі. Просто запитали в Копенгагені у гіда, де це можна зробити, заїхали в мерію і вийшли звідти чоловіком і дружиною. А потім підійшли до вуличного фотографа і попросили зробити їм фото. Вони були дуже красивою парою. Високі, моложаві, щасливі.

Цього разу, коли вони розліталися, знову кожен до себе, вони домовилися, що це останній раз. Що вона кине все і прилетить до нього в Нью-Йорк. — А то вкрадуть тебе у мене, — сміялася вона. — І оком не моргнуть! Такі красені, як мій чоловік, — їй подобалося вимовляти слово «чоловік», — на дорозі не валяються. І ще, я хочу від тебе дитину, — прошепотіла вона йому у вухо.

Він привіз її в аеропорт.

І довго дивився, як вона проходила огляд, потім паспортний контроль і нарешті озирнулася, помахала йому і стала на ескалатор. Такою він її і запам'ятав назавжди.

Яка я все-таки щаслива, думала вона, піднімаючись трапом у «Боїнг».

Давайте домовимось. Для тих, хто любить «хепі енд» я зараз допишу кілька фраз. А далі вони просто не читають.

Отже: і жили вони довго і щасливо, тому що вони заслуговували на щастя і до кінця днів кохали одне одного, тому що вони заслуговували на це кохання.

Кінець.