9: Крик на гарнірі

Коли поліція таки добралася до ресторану (після короткої зупинки на каву і довгої на шиномонтажі), кухня вже нагадувала сцену з мексиканського серіалу: драма, крики, пар і хтось у сльозах біля плити.

Цього разу джерелом звуку стала посудомийка Людмила. Її крик вийшов настільки пронизливим, що від нього у мікрохвильовці самостійно відмився жир.

— Він дивиться на мене! — кричала вона, тицяючи в каструлю з бульйоном. — Він там, прямо у супі!

Спершу всі подумали, що Людмила знову переборщила з пральним порошком для фартухів. Але потім зупинились. І заглянули в каструлю.

У бульйоні щось плавало. І це було не м’ясо.
Це було серце. Куряче. Але… з татуюванням.
Маленький напис, на бічній стінці м’яза, свідчив: «Love Chef».

— Це або дуже віддана курка, — сказав поліцейський номер три, який у вільний час грав на балалайці в місцевому гурті, — або хтось у персоналу мав почуття.

Кухарка Валентина впала на табурет зі словами:
— У нас усі любили шефа. Але ніхто не різав серця!

— Та ви взагалі розумієте, що відбувається? — спитала Фіалка. — Спочатку — зуб. Потім — холодильник. Тепер — серце з татуюванням у бульйоні. У когось у цьому ресторані, окрім алергії на глютен, є ще й маніакальні схильності.

Поліція почала опитування. Один офіціант розповів, що недавно бачив когось у кулінарному капелюсі біля котла — але чи був це шеф, чи просто пельмень на стільки великий, що навчився ходити, він не був певен.

Фіалка тим часом зробила кілька важливих висновків:
— По-перше, тут хтось втратив серце. По-друге — хтось голову. Можливо, навіть буквально. По-третє — більше я не їм нічого, що вариться довше десяти хвилин.

У блокноті з’явився новий запис:
«Love Chef = любов або зламаний принтер тату-салону?»
«Серце – доказ. Бульйон – носій. Людмила – детектор істерики.»