Труп Нареченої
ЧАСТИНА 18. ПРОЩЕННЯ
Віктор довго дивився на нього. Потім сказав:
— Це вирішувати не мені.
Він покликав Елізу.
Вона вийшла на поріг. Побачила Томаса. І не відчула нічого — ні болю, ні гніву. Лише подив.
— Ти приїхав, — сказала вона.
— Приїхав.
— Чому?
Томас довго мовчав.
— Бо я брехав, — сказав він. — І брехня вбила тебе. Я не міг жити з цим.
— Ти не вбив мене, — відповіла вона. — Я сама себе зупинила. Я чекала на тебе, бо думала, що ти — єдине, що має значення. Але ти не був.
Вона підійшла ближче.
— Я не тримаю на тебе зла, — сказала вона. — Ти зробив мені боляче. Але ти дав мені шанс знайти справжнє.
Томас заплакав.
— Я не заслуговую цього.
— Ні, — погодилася вона. — Але я даю тобі це. Бо я вільна.
Вона повернулася до Віктора і взяла його за руку.
— Ходімо, — сказала вона. — Нас чекає вечеря.
#1377 в Фентезі
#302 в Міське фентезі
#4426 в Любовні романи
#133 в Історичний любовний роман
Відредаговано: 18.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
