Глава 21

Розалія

Вечір п'ятниці...

Сьогодні ми йдемо грати в покер. Тренування в середу пройшло чудово, мені сподобалося грати. Лише у Кирила трохи погано виходило, але під кінець він вже навчився. Мені так взагалі дуже сподобалося, до того ж в мене одразу вийшло перемогти. Проте, грати проти друзів - це одне, а проти справжніх гравців - інше, значно тяжче.

- Ти готова? - запитав мене Перскотт.

Я стояла перед шафою і дивилася на сукню, яку купила вчора. Мій хлопець підійшов до мене та обійняв ззаду. Я міцніше притиснулася до нього.

- Залишилося лише одягнутися та зібратися з силами. - відповіла я.

Всередині в мені було хвилювання. Так завжди перед тим, як я йду на такі важливі події у своє у житті. Адже це дуже моя перша справжня гра в покер.

- Не переживай, ти чудово грала в середу, тому і сьогодні все вдасться. - хлопець поцілував мене в щічку. - Я теж пішов переодягатися.

- Гаразд.

Беру свою чорну приталену сукню до підлоги з легкими блискітками та чорні лакові підбори. Одягаю це і дивлюся в дзеркало. Який макіяж зробити? Який макіяж взагалі роблять, коли йдуть грати в азартні ігри? Вирішую підвести губи бордовою помадою, стрілки, туш та й все. Волосся заплітаю в високу пишну гулю. Супер. Елегантно і якраз для покеру (сподіваюся). Беру маленьку сумочку бордову та виходжу зі своєї кімнати. Перскотт вже зустрічає мене і я з посмішкою дивлюся на його чорний костюм з голубою сорочкою.

- Тобі пасує. - підмітила я, хлопець взяв мене за руку і ми вийшли з номеру, зачинивши його.

- З тобою не зрівняти. Ти сьогодні просто ідеальна, боюся, що не витримаю і накинувся на тебе просто зараз. - промовив він тихо, він чого мурашки побігли тілом.

- Можеш не стримуватися... - я спеціально поцілувала його, а потім відвернулася з посмішкою.

- Не кажи такого, бо я реально не витримаю. - хлопець дивиться на мене таким  сяючими очима, а я лише знизую плечима.

- Доведеться витримати.

Люблю знущатися над ним ось так. Ми виходимо з готелю і чекаємо на інших. Легкий вітерець приємно обдуває нам обличчя. Сонце вже починає по-трозу сідати за обрій і якраз в цей момент прокидається Мафія. Хах.

- Ну, де ж вони? - нетерпляче запитую я та поглядаю на екран телефону, аби дивитися скільки годин. - Через п'ятнадцять хвилин відкриття!

- Ми встигнемо, не хвилюйся.

- Звісно! Якщо вони не прийдуть через п'ятнадцять хвилин тільки сюди! - роздратовано закочую очі.

- Розо, чого ти так переживаєш? - запитує Скотт та обережно кладе руку мені на талію.

- Не знаю...хочу втерти носа тим мафіозам. - пояснила я. - Але ж грати я навчилася лише два дні тому.

- І? Цього достатньо. Якщо в тобі є хист до ігор, то і даного дня буде досить.

Я посміхаюся. Так приємно, що він заспокоює мене, не кричить, а поводиться як справжній чоловік мрії. Я поцілувала його і в цей поцілунок намагалася вкласти всю любов і вдячність за те, що він зараз зі мною.

- Агов, солодка пара, ми йдемо? - почиди позаду себе голос та різко обернулися.

Макар, Кирило та Марина стояли і дивилися на нас. Всі були так гарно вдягнені. Але Марина чомусь одягнула дуже коротку сукню червоного кольору. Проте, Перскотт нам казав, який одяг найкраще підходить для таких закладів, щоб тебе там поважали лише з зовнішнього вигляду.

- Ми вас вже давно чекаємо! - сказала я.

- Давайте вже йти, бо часу обмаль. - втрутився Кирило.

Всі кивнули і ми попрямували за моїм хлопцем, який вів нас до цього закладу. Я дістала телефон та написала смс Лілії, де запитала, коли вона буде на місці. Дівчина відповіла, що через дві хвилини вже буде.

- Лілія буде на місці через дві хвилини. - повідомила я Перскотту, який ішов поруч зі мною, тримаючи мене за руку.

- Добре. Ми якраз за п'ять хвилин дійдемо.

І справді, через п'ять хвилин ми вже дійшли до чорних масивних дверей, де на нас чекала Лілія. Я одразу обійняла її та привіталася з нею. Хлопці теж привіталися, а Марина стала осторонь.

- Привіт, ти ж Марина? Ми мало спілкувалися минулого разу. - Лілія перша підійшла до неї та намагалася розговорити дівчину.

- І знаєш, то було добре, що ми мало спілкувалися. - роздратовано відповіла їй Марина та пройшла повз неї, вона зайшла перша в заклад.

- Ти вибач її, вона просто приревнувала тебе тоді до Макара. - пояснила я дівчині, коли ми заходили всередину.

- Справді? - здивувалася блондинка.

- Ага, вона дуже ревнива.

Всередині царювала така класна атмосфера. Приглушене світло, навколо майже темно, стоять столи, багато столів, де сидять люди (хоча заклад щойно відчинився) і вже крають у азартні ігри. Бар, де бармен наливає якомусь чоловікові напій. Повно народу, які просто спостерігають за грою та обговорюють її.

- Ставки! - почула я голос від найближчого столика.

- Сто тисяч доларів! - відповів якийсь чоловік.

Боже, тут що грають якісь міліонери? Від таких цифр і страшно стало. Я вирішила піти на бар, поки всі ходили та дивилися за грою.