Глава 20

Розалія

Наступний день розпочався з того, що Перскотт розбудив мене о дев'ятій ранку і вручив якусь книгу.

- Що це? - сонно пробурмотіла я та взяла до рук цю книжку.

На обкладинці було написано «Секрети та успіхи у покері», мені хотілося закотити очі. Він знущається? Для чого вона мені взагалі?

- Це щоб ти краще знала, як грати у покер. - знизив плечима хлопець та сів поруч на ліжко. - Суглобів ввечері ми будемо тренуватися грати, але ти маєш хоча б трохи знати правила, тому в цій книжці вони є. - пояснив він.

Я все одно не розуміла для чого вона мені, якщо ми будемо грати суто для власного задоволення, а не як профі. Проте, спорити я не буду.

- Окей, дякую. - я поцілувала його.

Кожного разу при поцілунку в мене серце билося швидше, я справді відчувала кожного разу все нові відчуття, мені було мало поцілунків з цим хлопцем. Я хотіла ще більше насолоджуватися ним, адже він був для мене особливим.

- Трояндо, сьогодні в нас ще пари, ти не забула? - він вигнув брову, тримаючи мене за руку.

- Пам'ята-аю. - невдоволено протягнула та лягла на ліжко у формі зірочки. - Мені так не хочеться кудись іти.

- Мені теж, але мій викладач сказав, що сьогодні в нас буде екскурсія по найкращим куточкам ЛА. - здивував мене Перскотт, я швидко встала та подивилася на нього пильно.

- Нам такого не казали...

- Він сказав, що це сюрприз. - пояснив мій хлопець.

- Це ж круто! - посміхнулася я та поцілувала його в щічку, потім побігла до своєї шафи. - Треба вибрати якийсь класний наряд.

- Ти ж знаєш, що ти завжди класно виглядаєш.

Я послала йому повітряного поцілунку та продовжила шукати відповідний одяг. Можливо топ і шорти? Та ні, якось не дуже. Потім, я помітила гарну картату спідницю у жовто-зеленому стилі, до неї я взяла зелений топ і внизу шафи знайшов класні білі кросівки. Ну супер!

- Я в душ. - сказала Перскотту, він кивнув і я взявши речі, пішла туди.

Коли я вже була готова, то ми могли вийти та спочатку попрямувати на сніданок, а вже потім до "університету".

- Як думаєш, які місця ми відвідаємо на екскурсії? - запитала я у свого хлопець, поки ми йшли.

- Не знаю...в ЛА буде багато класних місць, тому можна перелічувати до нескінченності. - знищив плечима він.

Я посміхнулася. Як же класно тут жити. Лос-Анджелес, Америка - це ж мрія будь-кого. Я теж мріяла прилетіти сюди, коли була ще підлітком і ось, мрія здійснилася! Аж не віриться! Проте, я дуже щаслива, що все склалося саме так. Я побувала в Америці, знайшла собі чудового хлопця (при цьому я глянула на нього і мило посміхнулася), здобула практику у дизайнерстві. 
Але раптом мої думки перервав телефонний дзвінок. Я нахмурила брови. Хто це може бути? Перскотт зацікавлено дивився на мене. Невідомий номер. Я вирішила взяти слухавку.

Але краще б цього не робила.

- Слухаю. - першою сказала я, прийнявши виклик.

- Ну привіт, Розо. - почула хриплий голос.

Мені потрібна була лише секунда, аби зрозуміти хто це. Я застигла. Просто стало посеред вулиці та боязко подивилася на Перскотта у якого хвилювання засіло в очах.

- Що таке, трояндо? - запитав мій хлопець.

Я проковтнула кім у горлі, який з'явився через раптовий страх.

- Я скучив за тобою. - продовжував говорити мій колишній. Жахливі спогади накрили мене з новою хвилею, але я всіляко намагалася відігнати їх. - Ти не відповідаєш на мої повідомлення, тому я захотів зателефонувати тобі і почути твій мелодійний голос.

- Що тобі треба, виродок? - о так, я не збиралася з ним церемонитися.

В мене почали труситися руки, Скотт це помітив і взяв одну з них у свої долоні та почав заспокійливо погладжувати.

- Навіщо ж так грубо? Ми не чужі люди, сонце. - мій колишній не припиняв говорити. - Проте, на твоє питання я відповім. Що ж мені потрібно? Лише те, аби ти припинила грати роль, немов не хочеш бачити мене. Я прекрасно знаю, що все навпаки, адже в нас було справжнє кохання.

Якщо те, що було між нами кохання - то я не хочу таке переживати заново.

- Я хочу знову створити нашу сім'ю.

- Для чого тобі я? Є ще купа дівчат, які просто мріють опинитися на місці твоєї дружини. - перебила його я.

Нова порція злості почала з'являтися в мені. Якого біса він взагалі мені дзвонить після того, що робив зі мною? Після того, як ґвалтував, бив та знущався наді мною?!

- Розумієш, ніхто з тих дівчат не був вагітним від мене. - холодний піт накрив мене.

Як...Як він дізнався?... Я ледь не випустила з рук телефон.

- Щ-що? Звідки? - бурмотіла я.

- Ти молодець, дуже добре змогла це приховати, але рано чи пізно вся правда спливає. - я відчула, як зловісно він посміхнувся. Боже...це кінець. - Але, на жаль, ти втратила мого спадкоємця, чи не так?

- Звісно! Адже якби ти не бив мене, то і син лишився б живий! - злість виплюнуда я і помітила, як змінився вираз обличчя Перскотта.