Глава 15

Розалія

Наступного ранку в мене трохи боліла голова, адже вчора я випила не один бокал вина, навіть два, і не три. Але потрібно вставати та збиратися з силами, адже сьогодні перший день практики. Як не хочеться. Та потрібно.

Я встала, застелила ліжко і планувала піти швиденько в душ, але коли намагалася відчинити дверцята ванни, то вони виявилися закриті.

- Перскотт? Це ти там? - запитала.

- Ну а хто ж ще? - почула у відповідь.

- Давай швидше там! - крикнула голосніше, аби він точно почув мене.

Поки чекала на свій душ, вирішила зайти у Інстаграм. Помітила, що на мене підписалася Лілія і посміхнулася. Зайшла до неї на профіль. Всього лиш три фото і всі з ресторану.

- Я все! - двері ванної відчинилися і з них вийшов Перскотт у одному лише рушнику, зав'язаному на стегнах.

- Чорт, Скотт! - крикнула та відвернулася, от ідіот!

- Що таке, м? - хлопець немов спеціально дратував мене.

Він підійшов ближче до мене, так, що я відчула запах якогось гелю з ароматом цитрусових.

- Що сталося, rose? - невинно спитав.

- Йди до своєї кімнати, будь ласка. - сказала я крізь зуби і швидко зайшла до ванної.

Фух, хоч тут можу спокійно прийняти душ без усіляких Перскоттів. Та буквально через дві хвилини я почула дуже голосну музику. Одразу подумала, що це з бару внизу готеля, але коли вийшла з душа, зрозуміла, що це у нашому номері лунає.

- Чорт!

Швидко одягнулася і увійшла до кімнати американця, без стуку. Зупинилася одразу на порозі. Скотт танцював у одному рушнику (так, так, на стегнах) під гучну музику посеред своєї кімнати.

- Що відбувається, чорт візьми?! - голосно прокричала я та вимкнула музику. - Нам потрібно через півтори години бути внизу!

- Ще купа часу! - всього лиш відповів американці, він сів на ліжко і почав пити свою колу.

Я закотила очі та пішла у свою кімнату. Пощастило ж мені з сусідом! Чорт! 

Сьогодні мій вибір впав на чорний топ, зверху широкий піджак у клітинку, коричнева спідниця та також кольору кросівки. Волосся зав'язала у високий хвіст і макіяж зробила ледь помітним. Образ я обирала довго, адже люди, які проводитимуть нам практику, обов'язково звернуть увагу на те, як ми самі вміємо поєднувати власні образи та кольори в них.

- Трояндо, нам час іти! - почула голос американця і стук у мої двері.

- Так, виходжу. - прихватила свою чергу сумочку і вийшла з кімнати.

Скотт одягнув звичайні джинси, білу футболку і коричневий піджак. Але воно все ідеально поєднувалося, хм, а стиль у нього непоганий...

- Пішли.

Все ж, ми попрямували вниз, на перший поверх і там стали чекати на інших. Мене не покидала думка, що Марина може бути досі ображена на нас усіх. Проте, я досі не розумію, що такого трапилося.

- Хвилюєшся? - поцікавився Перскотт та уважно подивився на мене.

Я знизила плечима.

- Не сильно. - відповіла. - Легке хвилювання є, але так щоб аж сильно, то ні. А ти?

- Я теж не хвилююся. Якщо нас обрали сюди, то це значить, що ми маємо талант і якісь здібності, отже не потрібно паритися через це.

Я кивнула, адже буда повністю згодна з його думкою. Повернула голову направо і побачила Кирила з Макаром.

- Привіт. - обійняла кожного по черзі.

- А Марина? - запитав американець.

- Я їй дзвонив, а вона сказала, що сама дістанеться. - відповів Кирило та закотив очі. - Ненавиджу, коли люди ображаються.

- Я не розумію, що такого зробив. - встряв Макар та подивився на мене.

- Ти весь вечір говорив із Лілею. - пояснила я. - Але мені теж не зрозуміла за, що тут ображатися. Ви ж не в офіційних стосунках були?

- Та ні. Марина мені подобалася, але я не планував будувати стосунки. Хіба що, пізніше.

Ми вийшли з готелю і сіли в таксі, яке вже чекало нас. Я сіла на заднє сидіння між Кирилом і Макаром, а Скотт сів на переднє. Хлопець назвав адресу, куди нам їхати і авто поїхало. Я не відводила погляду від вікна, від цього чудового виду. Ці хмарочоси такі гарні, всі такі високі і стильні. А ці пальми, які стоять посеред дороги. Як же гарно! Через п'ятнадцять хвилин ми вже були на місці. Коли я вийшла з авто, то помітила, що ми приїхали до якогось хмарочоса, кінець його аби побачити, потрібно підійняти голову занадто високо. Ми увійшли всередину і запитали у якогось чоловіка, куди нам іти. Він сказав, що потрібно прямувати на восьмий поверх, де на нас чекатиме якась жінка.

- А от тепер я вже починаю хвилюватися значно більше. - сказала так, аби поруч лише Перскотт.

Він легенько посміхнувся.

- Чого боятися? Все буде гаразд. Це Макару потрібно хвилюватися.

- Чого це? - нахмурила брови я. До чого тут Макар?

- Він ж не знає англійської, а лекція буде на цій мові. - пояснив той. А й справді, чорт, ото не пощастило. - Тому тобі доведеться сьогодні все йому переповідати.