- 69 -

Нічне небо буквально роздерте навпіл спалахом блискавки, яка освітила спочатку яскравим сяйвом, а потім упала у морок, яке було стійким характером власника, що його викликав. Роувен Уайт, чаклун чорної блискавки, був насправді відтворенням нічного утілення, хаосу. Його магія була холодною, жорстокою і в той же момент яскравий спалах, що переливався чорнотою – захоплював своєю моторошною красою. 

Появу капрала відчули всі присутні. Грюкіт супроводжував кожен новий спалах чорної блискавки, яка переливалася відтінками темного, повністю відображаючи сутність Роувена.

 — Заспокойся! — холодно наказує він.

За спиною Уайта небо продовжує спалахувати. Аберхат фокусується на Уайті, і їй стає спокійніше. Буря всередині затихає, магія стає покірнішою, тягнучись до магії Роувена.

Вона робить крок йому на зустріч, відчуваючи в Уайту єдину розраду зараз.

— Зніми з неї поставлену печатку! — не просить, Морана наказує Роувену.

— Ні, — він хитає головою.

Сільсія зупиняється, не розуміючи про що йдеться мова. Решта всі мовчать, спостерігаючи за Аберхат-старшою та капралом.

— Її магія не стабільна, — голос Моріани стурбований.

— Я не зніматиму печатки, — холодно заявляє Уайт.

— Ти згориш разом з нею, — Моріана істерично тупоче ногами на місці. — Ти не бачиш, що відбувається?! — вона кидається в бік Уайта, та удар блискавиці, що влучає перед нею в землю,  її зупиняє. — Капрале Уайт, ваш законний обов’язок захистити майбутню спадкоємицю трону, а не згубити її! — її волосся розтріпане, голова трясеться від гніву. — Нестабільність магії, яка виривається… Сільсія… її тіло не витримає такого навантаження, — Аберхат-старша говорить так, ніби Сільсія взагалі не присутня в цьому місці.

Моріана зовсім не переймається тим, що її донька все чує.

— Мамо, що означають твої слова?  — темні клубки пітьми знову почали з’являтися навколо Сільсії. — Ти все знав?! — питання було адресоване Роувену, та відповіді воно не вимагало.

Сільсія робить кілька кроків назад. Хода її невпевнена, тіло знову починало тремтіти. В голові суміш всіх подій: правда від цілительки Блейзфорд; підлість матері, яка зв’язувала її магію все життя; Лукас із своєю дивною пропозицією; Роувен, який знав про неї більше, ніж вона сама.

— Я сказав, заспокойся! — він знову наказує їй, коли пітьма почала розповзатися по землі, мов живі змії.

— Ти також мені брехав?! — грудка застрягає в горлі.

— Я виконував наказ, — він говорить правду.

 — Все було фальшивим із самого початку… — широка посмішка на її обличчі була не що інакшим, як підтвердженням божевілля. Коли з горла вирвався істеричний сміх, Сільсія опустилася на коліна так, мов різко втратила вміння стояти. — Скільки ж брехні, — її сміх розносився відлунням.

— Сія… — Татіра різко смикнулася в бік подруги, та зелений канат лози її схопив раніше, ніж вона встигла зробити крок. — Відпусти! — нагородив Лукаса гнівним поглядом, зажадала Олавей.

Магія Соуера не зникла, навіть більше лоза так швидко смикнула Татірув бік, що та майже втратила рівновагу. Олавей не впала, Лукас надто швидко подолав відстані між ними, обережно підхопивши її під руки.

— Зараз вона тебе не почує, — рівно заговорив Лукас.

— Якого дідька, — Олавей виструнчилась, відразу ж відштовхнув Соуера від себе. — Я їй потрібна! І не тобі мені вказувати…

— Подивись на її очі, — вказав Лукас на обличчя Аберхат-молодшої, в якої погляд був затуманеним. В її волоссі не лишилося чорноти. Що очі, що волосся – стали срібними. — Нею управляють емоції, і не скажу, що вони позитивні. Магія прив’язана до її відчуттів. Підійдеш до неї, і відразу загинеш.

— Сія не здатна…

— Ти мене зовсім не чуєш?! — обурено перебив її Лукас. — Свідомість твоєї подруги відключена. А те, що її оточує, — він тицьнув пальцем на чорну суспензію навколо Сільсії. — Це чиста магія. Торкнешся її, і тебе спалить…

— Незгасне полум’я Тораллака, — до розмови приєдналася Моріана, якою також трясло від хвилювань. — Полум’я Тораллака  може викликати тільки той, хто справді успадкував істину даровану богом силу. Зараз її може врятувати лише капрал Уайт, — вона стиснула щелепи ледь не до оніміння, свердлячи Роувена гнівним поглядом. — Він не дасть статися біді. Не дасть, — Моріана скоріше себе саму переконувала, аніж ділилася із Татірою і ще одним їй невідомим чаклуном, інформацією.  

Всередині Сільсії вирував хаос. Всі її почуття переплелися, змішуючись у калейдоскопі, де чорнота крала всі кольори. Могутність її магії вибухала, наповнюючи її. Біль від зради давив серце,  рвучи на клапті довіру до людей, які були близькими. У цій хвилині навколо неї усе було переповнене емоціями – темними, сильними, болючими і незрозумілими.

В небі замиготіла зграя воронів, їхнє каркання зливалося з гуркотінням чорної блискавки Роувена. Чорні силуети птахів переплітались у містичному танці високо над головами, створюючи живий образ стихії.

— Забирайтеся звідси! — наказує Роувен знову, тільки цього разу його слова направлені в бік Олавей, Соуера та Аберхат-старшої. — Забери їх негайно! — він дивиться на Лукаса.