Дорога на південь

 - Марія? - Лоріанхейн зазирнула до кімнати. - Чим займаєшся? Я йду збирати матеріал для еліксирів…

З дня битви у зруйнованому храмі минув місяць, і за цей час четвірка дослідників переробила чимало корисних справ.

Перші кілька днів всі просто відходили від наслідків. Марія повністю відновилась після виснаження - і фізично, і магічно. І поринула у свіої звичні заняття - збірка-розбірка всяких залізяк, які в теорії можна було б змусити працювати в Дикому Світі, що зрідка перемежовувались тренуваннями на полігоні.

Лорі деякий час взагалі не зверталась до чарів - навіть магічним зором користувалась по мінімуму, не будучи впевненою, що після повного злиття з Темрявою із джерелом та аурою все гаразд. Врешті-решт, переконавшись, що все гаразд - засіла за роботу в лабораторії. Займалась, зокрема, обстеженням самої себе - ельфійці були цікаві наслідки злиття і деякі нюанси механіки самого злиття. Так, повне занурення у стихію небезпечне - можна не лише повністю висушити джерело (хоч цього разу такого й не сталося), але й повністю розчинитися в ній і зникнути з реальності, втративши тіло, душу й особистість. Горін мав рацію - краще цього взагалі не робити… без крайньої потреби. Але в тому-то й суть, що ця сама крайня потреба колись може знов настати…

Ленмаріель, виконавши довгу та кропітку роботу з застосуванням в різних конфігураціях магії Душ та Порядку, врешті-решт повністю відновив зв’язки між своїми душею та аурою. Впевнившись, що все гаразд, душа на місці (як би дивно це не звучало), джерело ціле і магія знову доступна йому в повному обсязі, ельф радісно вигукнув: “Великий вчений знову в строю!”, і засів за свої досліди. Працював то в лабораторії в гірському будинку, то переміщався у грот і робив щось там. В деталі нікого особливо не посвячував.

Горін… Горін просто працював, і роботи в нього вистачало. Зокрема, Лоріанхейн попросила відновити деякі свої речі, і в першу чергу - клинок, який після стихійного перетворення став перекрученим шматком металу. Дворф тоді пробурчав: “Якщо ти так розкидаєшся зброєю, то, може, вона тобі взагалі не треба?”, але у проханні не відмовив

Крім того, в нього і своїх занять вистачало. Розібравши зброю, яку Марія притягла зі свого світу, але яка, по причині відсутності набоїв, вже була нефункціональна, майстер намагався визначитись, які з запчастин пустити в переплавку і використати метал для чогось іншого, а які - застосувати як є, доповнивши, якщо треба, необхідними рунами. Деякі з частин могли згодитись для модернізації голема - Залізопузик досі глючив і відмовлявся нормально виконувати навіть найпростіші задачі.

Наступною з першочергових задач став пошук можливості убезпечити себе від нового вторгнення з іншого світу. Ленмаріель провів грунтовне дослідження - детально просканував напруженість мана-поля та структуру простору в околицях, а також відвідав усі точки, де відкривались міжсвітові переходи, щоб зняти деякі дані особисто, на місці. Лорі довелось вирушати з ним - місцеві хижаки чомусь не оцінили ідею і не бажали давати видатному магу та досліднику спокійно стояти і виконувати свою роботу. Але немає худа без добра - заодно поповнили запаси інгредієнтів та м’яса (в деяких хижих представників фауни воно було їстівним).

Проаналізувавши зібрану інформацію за допомогою Великого Мозку, ельф дійшов наступних висновків: якщо портал спрямований просто на вибраний світ, а не на конкретне місце в ньому (а це, не знаючи географії світу, зробити вкрай складно), то вікно відкриється в одній з так званих “якірних точок”. В регіоні, де знаходились гори та вулкани, таких точок було три. Перша - там, де рік з гаком тому вийшла з порталу Лоріанхейн. Друга - там, куди прибув сам Ленмаріель, а трохи згодом майже в цьому ж місці викинуло з стихійного переходу Марію. Третя - в  аномальній зоні неподалік вулканів; там свого часу з’явився Горін, а потім там же вийшов з переходу загін темних ельфів.

Аби захиститись від непроханих гостей, слід було унеможливити (або ускладнити) відкриття нового переходу у цих місцях. Лен, засівши за книги з портальної магії, думав над можливістю перманентного порушення просторової метрики… Але Лорі вирішила все набагато простіше. Відправившись до точки в аномальній зоні, вона спричинила там масштабний викид Хаосу, перенаситивши ним кілька великих кристалів. Викид вдався на славу, більш того - навколишні аномалії на нього відреагували, змінивши місцевість на кількадесят лі навколо до повної невпізнаваності. Тепер якщо навіть там якийсь портал і відкриється - то тому, хто крізь нього пройде, буде дуже й дуже весело… правда, недовго.

Відвідавши інші дві точки, ельфійка зробила там те саме. Було витрачено чимало самородних кристалів, але воно того вартувало - тепер вийти з порталу в цих місцях було практично неможливо. Лишалося сподіватись, що ймовірний ворог не додумається до відкриття переходу за точними координатами.

Був ще, звичайно, шанс, що в цей світ закине якогось випадкового мандрівника - так само, як свого часу сюди потрапила вся четвірка. Але тут вже ніц не вдієш.

Ленмаріель, трохи ображений тим, що йому не дали вирішити проблему по-своєму, глузливо заявив, що хоч тепер гостей з іншого світу можна й не чекати, зате там цілком може відкритися портал в Інферно або план Хаосу. Лоріанхейн у не менш глузливо відповіла, що хоч вона і не такий великий вчений, як дехто, та їй стало розуму правильно розрахувати силу викиду, тому нічого такого там не відкриється. Навіть якщо станеться невеличкий прокол в Хаос (хоча це і малоймовірно), то нижчий елементаль цієї стихії, що може крізь нього проникнути - досить незначна проблема порівняно з жрицями Ллос та їхньою свитою. А якщо (хоча це й неможливо) там все ж відкриється прохід в Інферно, то одного язикатого ельфа нарешті заберуть туди, де за ним давно плаче гіркими слізьми персональний котел. Химеролог відповів у своїй неперевершеній манері: