Глава 1

– Алло! Це Нова пошта? Добрий вечір, якщо він, звичайно добрий, – Маргарита подумки порахувала до п’яти і тільки потім продовжила, намагаючись говорити спокійно. – Річ у тому, що я отримала не свою посилку. Звісно, зараз продиктую номер, перевірте, будь ласка, по базі… Так, забрала в поштоматі, але я не замовляла набір молодої відьми, а моє ім’я та прізвище не Ельжбета Морган!   

Вона кинула погляд в бік розпакованої коробки. Якась маячня! Зрозуміло, що сьогодні Геловін і хтось збирався влаштувати реалістичну вечірку з усіма необхідними атрибутами. Між цупким папером та пузирчастою плівкою були акуратно розташовані чорні свічки, амулети на довгих ланцюгах, “віник” з пахучих трав і маленька склянка, схожа на жіночі парфуми. 

Маргарита нетерпляче постукала нігтиками по столу, але оператора тепер майже не було чутно. Здавалося він говорить звідкись з дна озера, ковтаючи слова, так, що нічого неможливо було розібрати.

– Вибачте, вийшла помилка, – нарешті почулося зітхання. – Наш працівник переплутав комірки. Ви можете повернути посилку до відділення, а ми зв’яжемось з отримувачем, зробимо обмін і одразу вам повідомимо.

– Емм, а якось прискорити цей ваш обмін можливо? В мене невідкладна ситуація!

Це була катастрофа. Зараз кожен покупець став на вагу золота, а мила ручної роботи в інтернеті – хоч греблю гати. І треба ж було такому статися: знайти клієнтку, яка замовить подарунок на день народження і надіслати його з запізненням! Удар по репутації! Чекай розгніваний відгук на сторінці в інстаграм і це при тому, що такого мила точно ніде не знайдеш, сімейний, так би мовити, рецепт.

Маргарита кинула оком в бік розкритої коробки й ледь стримала нервовий смішок. Чорні свічки з побажанням довгих років життя не подаруєш точно, так що це був не варіант. 

– Послухайте, а можна дізнатись адресу пані Морган? – рішення якось саме з’явилося у просторі. – Я особисто відвезу посилку. Так, записую…