Глава 29

"Ось і настало двадцять третє Сірані - день, що повинен змінити хід подій." - така думка проскочила в мене, коли я почала збиратися, щоб відправитися на весілля Нігослави.

Я одягнула елегантний, але простий одяг, він весь був червоного кольору, без дорогоцінних каменів та металів. Адже я боюся, що все що буде на мені згорить, коли я вдягнуся у свою магію.

Зібравшись, я та всі мої віри вирушили порталом у замок імператриці, що знаходиться в Шионай - столиці Шиоффи. Там нас зустрічав Анісій дуа Ліноха, як і інші княжі сім'ї, через те, що він є віром емепели Пульхерії та танде ентенни Нігослави. А потім до залу, де повинна відбутися церемонія, нас провели вже слуги.

Заходити ж одразу до зали ми не стали, оскільки моя поява повинна бути феєричною, а в залі ще не було Пульхерії та її вірів. Вони прийшли десь через п'ять хвилин, і за цей час я саме підготувалася: одягнулася у свою магію, і тепер на мені було вогняне вбрання, а також дістала корону, але одягати її я поки що не стала. Оскільки коли корону одягає той, хто повинен її носити, то вона неначе спалахує, щоб повідомити всім, що її одягнув той, хто повинен керувати всією Шиоффою. В наступні рази по ній будуть проходити лише ледь помітні іскорки, тому кожні емепер та емепела одягають корону вперше лише на очах у підданих.

А потім, коли всі, хто повинні бути сьогодні на церемонії, були у залі, ми теж зайшли в залу, тільки через центральні двері, в які через декілька хвилин мала б зайти Нігослава, і ніхто окрім неї сьогодні в них заходити не повинен був. В цей час вся увага була прикута до нас, по залу пройшли здивовані перешіптування, всі присутні обговорювали мою сукню, та те як ми ввійшли. А ми тим часом продовжували йти до підвищення, де стояла емепела Пульхерія, та наречений Нігослави. Щойно ми піднялися на підвищення, то емепела Пульхерія заговорила:

- Що це все означає? Ви вирішили зірвати церемонію укладання шлюбу ентенни Нігослави? - на що я відповіла:

- Ні, цього в нас на меті не було, якщо ентенна Нігослава та туан Саргіс захочуть, пізніше вони зможуть завершити церемонію. А зараз я хочу, щоб всі присутні поглянули на корону в моїх руках. - показуючи її, я промовляла: - Це справжня корона правлячої династії, не роду Тенебріс, що має владу вже п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять років, а роду Лелафо, що керував до них, до того перевороту, що здійснили п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять років тому. Ця корона не визнає нікого, окрім тих, хто дійсно повинен керувати, саме тому корона, трон та замок не визнавали жодного з роду Тенебріс, навіть попри те, що один з їхніх предків був з роду Лелафо. В них немає тієї магії, що потрібна для правління.

- То як же ж тоді, мій рід вже стільки тисячоліть міг керувати? - поцікавилася насмішкувато Пульхерія, а потім зробивши невеличку паузу, мовила далі: - До того ж ось стоїть трон, - вона на нього показала, - і я можу на нього спокійно сісти. - і Пульхерія одразу ж підійшла до нього та сіла на нього, а потім продовжила говорити: - А корона, що в тебе в руках, я впевнена, що вона лише копія моєї.

Далі вже знову заговорила я:

- Ні, в мене в руках справжня корона, а та, яка знаходиться в вас лише на вигляд схожа на ту, що тримаю я, а магії у вашій немає, тож і функції вона окрім як прикраси жодні не виконує. А трон, на якому ви сидите, є лише зовнішньою копією, справжнього, тобто так само як і ваша корона є фальшивкою.

- То де ж справжній трон?

- А справжній вже багато тисячоліть ви використовуєте як інструмент для допиту, адже сісти на нього можуть лише ті, хто повинні бути емепером чи емепелою Шиоффи. Всі інші ж сідають неначе на коли.

- А з замком що ж не так?

- Ви напевне помітили, що за останній місяць він змінився, а до цього часу і від початку правління роду Тенебріс він спав. А зараз він змінюється згідно з бажаннями законного правителя.

- І ти хочеш сказати, що це ти? Але твоя вогняна сукня це не доведе.

- Я в цьому не сумнівалася. Для доказів, я хочу, щоб сюди принесли також трон з кімнати для допитів, він має такий самий вигляд, як і той на якому сидите ви, емепело Пульхеріє.

І вона наказала його принести. І поки слуги ходили по трон, я привернула увагу всіх до корони, і одягнула її собі на голову, в ту ж мить вона засяяла немов сонце і потихеньку її сяйво згасало, доки не залишилися лише іскорки, що пробігали по короні.

А емепела Пульхерія після цього сказала:

- Як нам знати, що корона справжня, і ви просто не зробили це все своєю магією, так само як і зі своїм вбранням?

- Справжня корона правлячої династії ніколи не згорить у вогні, і навіть пролежавши багато років на дні каньйону Ґесе, в річці Есерін, вона залишилася такою ж, якою й була багато тисячоліть тому.

- І як же корона, що є такою важливою, опинилася на дні каньйону?

- Хіба не ви в день, коли почули пророцтво, наказали кинути справжню корону на дно каньйону Ґесе. - це я дізналася від Дараявауша, а йому розповів Шандакшатра, якому Анісій дуа Ліноха і доручив кинути корону в каньйон.

- Хто вам таке сказав? Чи це ви самі придумали, щоб викликати у всіх сумніви стосовно законності правління роду Тенебріс?

- Якби це було не правдою, в мене б нічого не вийшло. Я думаю, в багатьох знатних родів Шиоффи є книги ще з часів правління роду Лелафо, і в них описані інші традиції імператорського роду. Перша традиція - в емепели чи в емепера не може бути наложників, оскільки всі, з ким вони ввійдуть в інтимні стосунки, одразу стають їх вірами чи вірінами. Другим є те, що в усіх емепел та емеперів було багато дітей. Але рід Тенебріс змінив цю традицію, оскільки в кожного з вашого, емепело Пульхеріє, роду був лише один окунрін з усіх ваших вірів, і тільки від нього можна мати дітей. Від інших вірів, що не є окунрінами, завагітніти дуже важко, особливо коли вже є окунрін. Але щоб в цьому ніхто не сумнівався, ви змінили традицію, сказавши що суперників у спадкоємця бути не повинно.