Адонірам науа Накагі

"Я навіть не думав, що Еріка може бути такою: обманути, та вивернути все на свою користь, навіть те, що робиться проти неї, грати на фальшивій смерті дитини. Я дійсно здивувався, особливо тому, як вона зробила свій фальшивий викидень, я навіть подумати не міг, що так можна зробити. Але я радий і розумію, з таким характером та мисленням вона буде прекрасною ішкраною." - так я думав, поки йшов до зали, щоб сказати, що сталося. Нам не потрібно, щоб присутні сьогодні на балу додумували щось своє, нам потрібно, щоб вони обговорювали нашу "правду", в якій було й не дуже багато брехні.

Перед усіма присутніми в залі я представ похмурим та дещо засмученим, і заговорив:

- Наша віріна сьогодні втратила нашу дитину, не змігши протистояти тому, що було в бокалі з ґаран'ямом. На щастя нашій вірні нічого не загрожує, адже небезпека була лише для дитини.

Я бачив як вони всі зашепотіли, і краєм ока дивилися на емепелу Пульхерію. Але я не міг довго знаходитися в залі, і слухати що присутні будуть додумувати, адже свою роль потрібно догрававати до кінця, тому продовжив говорити:

- А зараз вибачте мені, я маю бути біля віріни, адже втрата дитини - це серйозний удар для неї.

І я вийшов із зали, а за моєю спиною всі присутні гомоніли, єдине емепела Пульхерія дивилася мені вслід дещо роздратовано. Але мені все одно, що вона думає та чого хоче, головне, щоб з Ерікою все було добре, і в один день вона справді завагітніла, бажано від мене.