Глава 24

Наступного ранку прокинулася я як зазвичай, в цьому світі я звикла прокидатися в один і той же час. З двох сторін біля мене лежали мої віри раси фейрі. І щойно я на кожного з них поглянула, як Рімас та Сольвейг відкрили очі, та сказали:

- Світлого таґо, Еріко! Сьогодні в тебе ще одне весілля, та в тебе будуть ще три віри. Вітаємо!

Сказали вони це разом так, ніби репетирували, але разом з тим і не дуже весело, хоча і посміхалися для того, щоб я не помітила, що вони засмучені.

- Що сталося, мої віри? Що вас так засмучує?

Відповів мені Рімас:

- Нас засмучує, Еріко, те, що в тебе сьогодні стане на три віри більше, і в тебе залишатиметься менше часу для кожного з нас, твоїх вірів.

- Я повністю з вами погоджуюся, але що тут вдієш, така вже наша доля. Адже останні кілька разів, до усіх, чиєю віріною я ставала, мене притягувало, мене тягнуло до всіх моїх вірів, зокрема і до вас.

Щойно я закінчила говорити, як у двері постукали. Але оскільки ми ще не вставали з ліжка, то очевидно, що ми були роздягнені. Тому ми швиденько прикрилися ковдрою, і я сказала:

- Так, заходьте!

І як я й очікувала до кімнати увійшов слуга, вклонився та сказав, не піднімаючи голови:

- Світлого таґо, ішкрано Еріко. Ми принесли вам ваш сніданок, дозвольте, ми занесемо його у вашу кімнату.

Оскільки звертався він до мене, то я й відповіла йому:

- Світлого таґо. Так, заносьте.

Після моїх слів, слуга відкрив двері, і до кімнати увійшли ще двоє, у них в руках були таці заставлені їжею, а голови так само як і в першого схилені в поклоні. Щойно вони розставили їжу, то поклонилися та вийшли, але перед тим, як вийти, той, хто зі мною говорив сказав:

- Якщо вам щось буде потрібно, можете когось з нас покликати, ми будемо за дверима.

- Гаразд.

А далі він вийшов за двері, а ми підвелися, та пішли одягатися. Після цього ми сіли снідати, і приблизно через п'ять хвилин після цього, ми почули шум за дверима. Хтось казав, що його повинні пропустити, а слуги, і як виявилося за сумісництвом охорона, його не пускали. Я вже хотіла піти перевірити хто там, але Рімас виявився швидшим.

Коли він відкрив двері, то ми побачили, що троє охоронців-слуг, що приносили нам їжу стоять та не пропускають до нас в покої Віста. Щойно Рімас це побачив, то викрикнув слугам:

- Пропустіть!

Але охоронці не послухалися, а лише повернулися до мене, вклонилися та питально промовили:

- Ішкрано?!

Але це вже роздратувало мене, як вони можуть не слухатися моїх вірів, тому я встала підійшла до них, та почала говорити:

- Хто ви такі, що наважуєтеся, не пропускати до мене мого віра? Якби ми не почули шуму за дверима, то і не дізналися б, що до мене прийшов мій вір!

І заговорив як і минулого разу, один і той самий арахнид:

- Але, ішкрано, ніхто чоловічої статі не може приходити до вас, якщо тільки ви самі його не покликали.

- Не вам вирішувати, хто може до мене заходити, а мій вір беззаперечно може заходити, і не вам це змінювати! І якщо вже на те пішло, і без мого відома не можна до мене пропустити мого віра, то ви могли просто постукати та сказати, що до мене прийшов мій вір, а не просто не пропускати, та казати, щоб йшов геть. - я була дуже розлючена: "Це ж треба, мій вір не може до мене зайти! Не їм вирішувати хто може, а хто ні!" Тому далі я сказала: - Заходь Вісте!

І сама закрила двері, спеціально грюкнувши ними, тим самим трохи розслабившись, і показавши, як я розлютилася. А ще мені здається, що вони не хотіли пропускати Віста за наказом кхосани Раварти.

Далі я пройшла в кімнату, та сіла знову на дивані, розслабившись, а потім вирішила запитати у Віста:

- Що сталося, Вісте?

- Еріко, я сьогодні бачив майбутнє, тому потрібно, щоб весілля відбулося за всіма традиціями арахнидів. Я підійду до кхосани Раварти, та скажу, що ти хочеш стати віріною синів кхосани Раварти за всіма традиціями арахнидів, і коли вона підійде до тебе, і спитає, чи ти дійсно згідна то погодься. Особливо це стосується того, щоб провести першу шлюбну ніч в льодовій печері. Гаразд?

- Добре, але навіщо?

- Так потрібно після шлюбної ночі ти зрозумієш. І ще в тій печері, в якій ви будете проводити ніч, є три кімнати, одна вхідна, інша з басейном, і третя та в якій ви й повинні проводити шлюбну ніч. Щойно ви закінчите, всіх трьох своїх окунрінів відправ в печеру з басейном. Хочу зазначити, що дверей там немає, тому зроби так, як я сказав, щоб ніхто зі сторонніх осіб нічого зайвого не побачив.

- Добре, я зроблю як ти хочеш,  тому що вірю тобі.

Після моїх слів Віст зрадів, радісно посміхнувся, я теж йому посміхнулася, адже не могла залишитися байдужою. А потім він сів біля мене, та обійняв мене.

Далі ми нарешті закінчили снідати, та почали збиратися до весілля.

Коли я була вже майже готова, до кімнати увійшла кхосана Раварта, вона підійшла до мене та запитала: