Глава 23

Прокинулась я від того, що відчула як хтось мене цілує. Відкривши очі я побачила, що це Віст. Зрозумівши, що я прокинулася він дещо відсторонився та промовив:

- Світлого таґо, Еріко! Сьогодні ти зустрінеш ще трьох своїх окунрінів, які й стануть твоїми останніми вірами. Що ж, Еріко, час вставати, збиратися та відправлятися в Аранео. - Скілур же в цей час теж лежав поруч. 

Далі ми швиденько зібралися, я вдягала просту сукню та зробила просту зачіску, допомога сьогодні для цього була мені не потрібна.

Щойно ми зібралися, як у двері постукали та до кімнати увійшли мої віри. Першим, як це часто буває, заговорив Адонірам:

- Як чудово, що ви вже готові, значить ми можемо йти на сніданок до кхосани Ідель, після чого покинути це князівство, адже його кхосана настільки звикла всіма керувати, що старається нав'язувати свої рішення і нам. Сьогодні за її наказом нас знову не хотіли пропускати до тебе, звичайно ж це не стосується Айдена, Дометія та Аґатірса. Що ж, ходімо, Еріко! - і після цього з обох сторін мене взяли за лікті Адонірам та Дараявауш, очевидно через те, що вони кхосани, і статус багато в чому дає свої привілеї.

Пройшовши через дорого оздоблені коридори ми прийшли в столову, де за столом вже сиділи дочки кхосани Ідель, а через декілька хвилин після нас вже увійшла і сама кхосана Ідель. Ми всі з нею привіталися, після чого кхосана Ідель сказала:

- Світлого таґо, ішкрано Еріко. Ти знаєш правила, що є в моєму князівстві і які стосуються усіх чоловіків? - у відповідь я лише насторожено кивнула, чекаючи, що ж вона скаже далі. І кхосана Ідель не затрималася з відповіддю: - Що ж, оскільки, ти знаєш правила, то ти могла б залишити своїх вірів у кімнатах, адже в моєму князівстві не заведено їсти з чоловіками. Адже вони по суті ніхто, лише ті, з ким ми розважаємося та від кого зачинаємо дітей. З собою сюди, тобто в столову, ти могла б взяти лише кхосанів Дараявауша та Адонірама, адже вони принаймні рівні зі мною по статусу.

А далі вже кхосані Ідель відповіла я:

- Мої віри не є підданими князівства Акрепі, в тому числі й ваші сини, оскільки, вони стали моїми вірами, а значить підданими князівств Дхіраґоні та Еланнар. А це значить, що правила вашого князівства на них не розповсюджуються, і мої віри можуть спокійно перебувати там, де є я.

- Ти вирішила зі мною посваритися!?

- Ні я просто кажу, що мої віри будуть там, де я.

- Що ж тоді наступного разу прибувай в моє князівство без них. А зараз прошу за стіл.

Сівши за стіл ми прийнялися розправлятися зі сніданком. Під час сніданку я час від часу дивилася на двох дочок кхосани, оскільки я бачила з яким захопленням вони дивилися на нашу невеличку перепалку з кхосаною Ідель. Ця перепалка припала їм до душі, і мені стало дещо цікаво, а на чиїй же вони стороні, хоча скоріше за все на своїй. І оскільки вони виросли в князівстві Акрепі, то найімовірніше те, що вони підтримують ці правила та закони. Але врешті решт, це не моя справа, які тут будуть правила та закони, адже я та мої віри покинемо Акрепі та будемо жити в інших князівствах, тобто в Дхіраґоні та Еланнарі.

Після сніданку ми всі холодно попрощалися один з одним, а точніше: моя сім'я з сім'єю кхосани Ідель. І відправилися в князівство Аранео, в його столицю під назвою Сіланті.

Коли ми перемістилися в Аранео, в ньому на нас вже чекала кхосана Раварта, а біля неї очевидно стояли її доньки та віри.

Щойно ми підійшли до кхосани Раварти, і вона побачила мене, то на її обличчі засяяла посмішка. Вона одразу представила мені своїх дочок, а чоловіків ні, адже в Аранео практично такі ж правила та закони як і в Акрепі.

В кхосани Раварти є три доньки. Старшу звати Роналіна дека Ворас, середню - Береніс дека Ворас, молодшу ж - Аглаїда дека Ворас.

Після того, як кхосана Раварта познайомила зі своїми доньками, вона повела нас у глиб палацу, у вітальню. В гостинній кхосана спершу сіла сама, а потім запропонувала зробити те ж саме мені й своїм донькам. Далі кхосана Раварта три рази ляснула долонями, після чого до кімнати почали заходити молоді, красиві чоловіки, вони одразу привернули мою увагу до себе. Загалом чоловіків, що увійшли, було вісім, і напевне вони є арахнидами, і наступні слова кхосани Раварти це підтверджують:

- Ішкрано Еріко, ці вісім арахнидів, що зараз перед нами стоять - це мої сини. І ви, ішкрано Еріко, можете обрати будь-кого з них собі у віри.

Після слів кхосани Раварти, я вже дивилася на них пильніше, і мою увагу привернули троє із них, я відчула такі ж почуття як і при першій зустрічі з моїми окунрінами. Один був повністю білий, вочевидь, що він є альбіносом, адже кхосана Раварта та її чоловіки доволі темненькі, так само як і інші арахниди, що стояли переді мною.

Другим хто привернув мою увагу був арахнид з темно фіолетовим волоссям, і такими ж очима. Шкіра ж його має сірий колір з фіолетовим відтінком, так само як і в його матері.

А третій мав повністю чорне волосся, чорні очі, та дещо темнішу шкіру ніж інші арахниди. Адже всі арахниди мали сіру шкіру, тільки з різними відтінками, окрім альбіноса, в нього була біла шкіра.

Після того як я вирішила, що ці троє будуть моїми, я вказала на них кхосані Раварті, і вона погодилася з моїм вибором. І як тільки вона це зробила, то  її донька Аглаїда викрикнула:

- Мотіно, як так? Адже Ейнар повинен стати наложником моєї подруги Гадасси, вона дуже хоче, щоб Ейнар належав їй, і я їй вже пообіцяла.
На цю заяву своєї доньки Аглаїди, кхосана Раварта дуже розлютилася, це було видно по виразу її обличчя. Тому кхосана Раварта дещо прикрила очі, очевидно, щоб заспокоїтися, а потім мовила: