Глава 22

Ще перебуваючи в напівсні, і трохи поворухнувшись, я відчула неначе з ліжка хтось різко встав, і від цього я остаточно прокинулася. Сівши на постелі, я побачила, що Аґатірс, Дометій та Айден стояли на колінах біля ліжка. Я зрозуміла, що як тільки вони зметикували, що я почала прокидатися, то одразу підвелися з постелі, та встали на коліна, адже в князівстві Акрепі всі чоловіки такі, а всі жінки - королеви, в усякому разі для них.

Побачивши, що я на них дивлюся, мої віри одразу в один голос сказали:

- Світлого таґо, наша віріно і володарко!

- І вам світлого таґо, мої віри. - відповіла їм я та зітхнувши заговорила далі: - Можете встати, а можете і сісти, але, будь ласка, не ставайте на коліна.

- Але ми не можемо такі правила.

- Гаразд поки ми в Акрепі ви можете робити згідно з законами й правилами цього князівства, але в інших князівствах я забороняю вам ставати на коліна ні перед ким. Я не можу дозволити, щоб в інших князівствах моїх вірів хтось побачив на колінах, інакше ваша репутація впаде, а з нею постраждає і репутація нашої сім'ї.

І вони знову в один голос відповіли:

- Як накажете, наша володарко, ми не можемо дозволити постраждати вашій репутації. - і мої віри почали підводитися з колін.

Далі заговорив Аґатірс:

- Наша віріно, сніданок вже чекає на вас, снідати сьогодні ви будете лише з нами трьома. А потім ми по черзі будемо допомагати вам збиратися, поки один з нас сам вдягатиметься, і так заміняючи один одного, а також охороняючи вас. Звичайно ж, якщо ви не проти.

- Добре, раз ви так вирішили, то  так і зробімо. - відповіла я на пропозицію Аґатірса, але очевидно, що вони в трьох вже встигли це обговорити.

Після розмови я одразу встала з ліжка, і підійшла до дзеркала. Залишилося лише три локони чорного кольору, все інше волосся було червоним. Що ж очевидно я зустріну ще трьох окунрінів, вони стануть моїми вірами, і все, так би мовити, вся колекція вірів зібрана. І я посміхнулася своєму зображенню у дзеркалі, принаймні закінчаться всі ці безперервні весілля, і я зможу більше познайомитися з усіма своїми вірами набагато ближче.

Далі ми поснідали, мої віри з роду Каріш, весь час перебували стоячи на колінах, і на колінах же і їли. А потім вони почали допомагати мені збиратися. Після того, як ми в чотирьох були готові, мої віри повели мене до зали, в якій і відбудеться святкування, нашого з ними укладання шлюбу, в принципі нічого нового.

Увійшовши у зал, я побачила, що кхосана Ідель знову стоїть на підвищенні, а мої віри біля нього. Своїх вірів я сьогодні й не бачила ще, зазвичай вони кожного ранку до мене в кімнату приходять, але сьогодні чомусь не прийшли, потрібно буде запитати чому.

Увійшовши до зали мої віри з роду Каріш, одразу пропустили мене вперед, а самі почали йти дещо позаду, і ми направилися до кхосани Ідель. Щойно ми підійшли до правительки князівства Акрепі, як Аґатірс, Дометій та Айден опустилися на коліна перед кхосаною Ідель, та в один голос промовили:

- Кхосано Ідель, наша мотіно, ми дуже вдячні вам, що ви дозволили нам познайомитися з нашою обінрін, та стати одними з її вірів. Бажаємо вам довгих років життя, та правління! Довгих років життя кхосані Ідель!!!

А далі всі в залі з князівства Акрепі, теж опустилися на коліна та почали повторювати три рази:

- Довгих років життя кхосані Ідель!!!

В мене виникло враження, ніби я потрапила в китайський серіал про імператорів та імператриць. Адже лише в китайських серіалах я бачила, щоб так кланялися тим, хто вище за статусом. Хоча я ще не бачила емепелу Пульхерію, можливо, їй теж так кланяються.

Потім кхосана Ідель, дозволила всім, хто вставав на коліна перед нею підвестися. І моріелі почали підходити та вітати мене, звичайно лиже жіноча частина гостей цього балу, чоловіки ж у них безправні практично. Мої ж віри всі до одного, кожен перебував недалеко від мене.

Сьогодні ніхто не пробував мене вбити. Чи можливо просто я цього не помітила, адже як мені здається, мої віри почали краще мене охороняти.

До мене також підійшла кхосана Раварта, вона вирішила нагадати про себе, і що я повинна відвідати і її князівство.

Після завершення цього балу на якому вітали спочатку кхосану Ідель, зі створенням вигідного союзу, а потім вже мене, зі здобуттям вірів, у яких така прекрасна мотіна. Загалом, усі піддані князівства Акрепі всіляко вихваляли свою кхосану, в усякому разі ті, хто міг це зробити, адже чоловіча думка нікого не цікавить.

Коли цей бал та всі привітання закінчилися, то я разом зі всіма своїми вірами пішли до моєї кімнати, до речі, я встигла зі всіма ними станцювати. Прийшовши в кімнату ми всі разом повечеряли, спати я вирішила разом з Вістом та Скілуром.

І я дізналася, чому мої віри не прийшли до мене вранці. Виявляється, їх просто не пустили до мене, адже так наказала кхосана Ідель, мотивуючи це тим, що ми тільки уклали шлюб і повинні побути на одинці в чотирьох, без тих, хто став моїми вірами раніше. Таке враження, ніби кхосана Ідель вирішила повністю керувати нашими життями замість нас, але в неї нічого не вийде. Якщо у своєму князівстві вона може керувати всіма, то ми його покинемо, до того ж двоє моїх вірів рівні з нею по статусу.