Глава 21

"Сьогодні дев'ятнадцяте Сіраті, і сьогодні ж моє шосте весілля, але вірів вже буде десять. Скільки ще церемоній укладання шлюбу на мене чекають, щоб я більше не зустрічала нових окунрінів. Адже в мене їх вже десять, а я лише одна, і не можу розділитися, щоб з кожним проводити достатню кількість часу. Хоча я і кохаю своїх вірів, але декого з них я виділяю, я не можу проводити з ними рівномірну кількість часу, і це мене дещо дратує. Але мені залишається лише смиренно це прийняти, інакше погано буде і мені, і моїм окунрінам."

Коли я прокинулася, Дараявауш та Адонірам вже не спали. Побачивши, що я не сплю вони обоє поцілували мене та сказали:

- Світлого таґо, Ріко! - а далі продовжив говорити один Дар: - Потрібно вставати, скоро сюди прийдуть твої інші віри, а також слуги, які принесуть сніданок.

- Добре, Даре, до того ж я досить сильно зголодніла.

І вже через декілька хвилин, до кімнати увійшли мої віри, а одразу за ними й слуги. Слуги були всі чоловіки, я зовсім забула, що через те, що в Акрепі матріархат, тут не може бути жінок служниць, до того ж чоловіків тут в декілька разів більше ніж жінок.

Після сніданку зі мною, як і домовлялися, залишилися Рімас та Сольвейг, для того, щоб мене охороняти. Весь час, поки суги допомагали мені збиратися, мої віри ревниво за цим спостерігали, але і слова проти не сказали. А мені ж спочатку було дещо незручно та соромно, а потім я звикла, що три чоловіки мені допомагають збиратися.

Цього разу на церемонію мене вели Рімас та Сольвейг. Прийшовши в зал, я побачила, що троє моїх окунрінів, ті хто сьогодні стануть моїми вірами стоять на колінах на підвищенні. Я дещо сіпнулась, але мої віри мене втримали та Рімас сказав:

- Через те, що в Акрепі матріархат, церемонія укладання шлюбу тут досить сильно відрізняється від церемоній в інших князівствах. Тому, Еріко, якщо ти хочеш, щоб вони сьогодні стали твоїми вірами, тобі доведеться виконати все згідно з їхніми традиціями.

У відповідь я лише ледь помітно кивнула, та пішла далі до моїх окунрінів. Вставши на підвищення біля них я поглянула на кхосану Ідель, і вона почала говорити:

- Сьогодні я віддаю трьох своїх синів - Аґатірса, Дометія та Айдена у віри їхній обінрін - ішкрані Еріці. Для цього ви, Аґатірсе, Дометіє та Айдене, маєте кожен зі своїх жал виприснути в цей бокал трішки своєї отрути. - і вони, випустивши свої хвости з жалом, так і зробили, а мені стало дещо страшно, тим часом кхосана Ідель продовжила говорити далі:

- Для того, щоб перевірити витримку та силу, ви, ішкрано Еріко повинні випити всю цю отруту змішану з соком плодів дерева Сівід. - кхосана Ідель додала до отрути сік, і мені стало дуже страшно, адже помирати я не хочу. Але якщо до цього я ще була впевнена, що буду жити, то після наступних слів я перестала бути в цьому впевненою, і мої віри теж, адже бажаючи отримати підтримку я подивилася на них, і вони також були налякані. - Після того, як ви вип'єте цей напій, мої сини миттєво стають вашими вірами. А якщо ж ви не в змозі перемогти отруту, то мої сини просто втратять обінрін, і я віддам їх у віри іншій більш достойній ваніті. Якщо ж ви будете жити, то мої сини не тільки стають вашими вірами, ішкрано Еріко, але й вам більше не зможе в жодному разі нашкодити їх отрута.

І я взяла отруту змішану із соком з плодів дерева Сівід, та випила цей напій. До речі, Сівід означає життя, а значить отрута змішана із соком плодів дерева Життя, а це означає, що у мене є великий шанс вижити.

Перші декілька хвилин нічого не відбувалося, а потім в мене почало дещо паморочиться в голові, я почула, як кхосана Ідель комусь наказала:

- Принесіть крісло для ішкрани Еріки! - і мене в нього посадили.

Ця тьмяність в моїй голові продовжувалася приблизно пів години, поки не почала сходити нанівець. І в результаті повністю минули будь-які ознаки отруєння, після чого кхосана Ідель знову заговорила:

- Всі присутні тут бачили, що ішкрана Еріка змогла перемогти отруту, чи можливо хтось може це заперечити? - і кхосана Ідель, хвилину почекала, можливо хтось міг заперечити, але всі мовчали, і тому вона продовжила далі: - Оскільки, заперечень немає, то я оголошую: "Еріка Лелафо баро Таракона баро Накагі каудда Рейхан каудда Ірвес теро Репаро каудда Нерайд відтепер також є і каудда Каріш, оскільки є віріною трьох моїх синів, але без права зайняти місце ні ішкрани, ні тим паче кхосани князівства Акрепі. А мої сини - Аґатірс дека Каріш, Дометій дека Каріш та Айден дека Каріш повністю переходять під владу їхньої вірини - ішкрани Еріки. Відтепер і навіки Еріка є віріною Аґатірса, Дометія та Айдена, а вони є її вірами!!!"

Під час промови кхосани Ідель, я звернула увагу, що наразі вона єдина, хто перерахувала всі мої прізвища та приставки. Також ще був Дараявауш, але тоді лише він був моїм віром. Тому кхосана Ідель мене цим вразила, але враховуючи те, що в її князівстві матріархат можливо так було потрібно для того, щоб було менше скандалів через те, що одразу три сини кхосани входять в одну сім'ю в один день.

Потім я зі своїми новими вірами пішли до кімнати, в якій вже був накритий стіл з їжею. Я так сильно сьогодні перехвилювалася, а ще витратила багато енергії на боротьбу з отрутою, що одразу ж, увійшовши в кімнату направилася до столика з їжею та взяла тістечка, і почала їх їсти. Я дуже зголодніла, а ще мені потрібно заїсти стрес.

Повернувшись обличчям до моїх вірів, я побачила що вони втрьох стоять на колінах, і я вирішила запитати в них: