Глава 18

Сьогодні шістнадцяте Сіраті, і сьогодні моя з путерами князівства Кірфід - Рімасом та Сольвейгом церемонія укладання шлюбу.

Прокинулася я сьогодні в обіймах мого першого віра - Дараявауша, більше нікого в кімнаті не було. Потрібно вставати, адже скоро прийдуть служниці, щоб підготувати мене до церемонії. Сьогодні в мене стане на два віри більше, їх у мене буде вже семеро.

Пробуючи піднятися з ліжка, я розбудила Дара.

- Світлого таґо, моя люба віріно. - після цих слів Дараявауш відпустив мене і я змогла сісти.

- Світлого таґо, мій віре. Час вставати, скоро прийдуть служниці, і я почну збиратися до церемонії.

- І тому ти хочеш, щоб я теж встав, а ще краще вийшов та не заважав тобі вдягатися?

- А може я не хочу, щоб служниці бачили тебе лежачого на ліжку та з оголеним торсом. - і під час цих моїх слів, я водила рукою саме по торсу Дара.

- То ти ревнуєш, я думав це я повинен ревнувати, адже в тебе стільки вірів, а сьогодні ще двоє додадуться в цей список. - весь час, коли Дар говорив він посміхався, а я дещо прикусила губу.

- Ти правий, але все одно не можу нічого зробити з собою, не хочу, щоб хтось окрім мене бачив тебе таким, до того ж ми з тобою знайомі вже два роки, і ти Даре, мені набагато ближчий за інших. Тому нумо вставати та одягатися.

Хвилин через десять, коли я та Дар були одягнені прийшли служниці та принесли сніданок, одразу для мене та всіх моїх вірів, які прийшли ще через п'ять хвилин. Вже після сніданку зі мною залишилися Скілур та Інісмей, а мене служниці почали збирати для церемонії.

Ще я помітила, що після того, як опинилася в палаці Адонірама, я більше в жодної зі служниць не запитала імені. І зараз поки мене збирають я про це думаю, але питати їх імена не збираюся! Навіщо, якщо все одно через декілька днів ми покинемо князівство Кірфід, і прибудемо сюди наступного разу не скоро.

Як тільки мене зібрали, то Інісмей та Скілур повели мене в залу, в якій проходитиме моя церемонія укладання шлюбу. Зайшовши в зал, я побачила, що в ній переважно фіолетові, чорні та білі відтінки. На підвищенні вже стояли Рімас, Сольвейг та їх мати. Кхосана Еліана, як і я була в фіолетовій сукні, але з більшою кількістю дорогоцінного каміння на ній, а також волосся її було розпущене і довжиною до колін. Її волосся було саме неначе плащ. А на голові корона основа в якої п'ятнадцять сантиметрів, а ще до неї на тоненькому металі прикріплені метелики зроблені зі срібла та різних дорогоцінних каменів.

Ще жодної з кхосан та ішкран я не бачила так дорого одягнених. Всі інші були практично на одному рівні зі мною. Напевно, вона хотіла цим піднести себе кращою за мене, щоб я засмутилася та засумнівалася в собі. Можливо так і було б, але я знаю ким я є, а ким є кхосана Еліана. Так я не маю титулу кхосани, але я є ішкраною двох князівств, а вона кхосана лише одного, в неї лише двоє вірів, а в мене сьогодні вже буде семеро. Я молода, красива, мені лише дев'ятнадцять років, а кхосані Еліані вже дев'ятсот сорок сім років, хоча фейрі й живуть по тисячі дев'ятсот років, але пів життя в неї вже пройшло, а я ще довго житиму.

І ось я вже піднялася та стою разом з Рімасом та Сольвейгом на підвищенні. Кхосана Еліана почала говорити, оскільки вона проводитиме церемонію:

- Сьогодні ми всі тут зібралися для того, щоб стати свідками утворення нового, вічного союзу, що має назву шлюб. Союзу між моїми синами Рімасом та Сольвейгом, та їхньою обінрін - ішкраною Ерікою. І я запрошую вас, Еріко, Рімас та Солвейг, у ваш перший спільний танець-політ з назвою "Аманах". - і після цього заграла музика, в Рімаса та Сольвейга за спиною з'явилися крила, вони обійняли мене з двох сторін та почали злітати. 

Весь час поки грала музика вони то обіймали мене разом, то передавали один одному. І весь час кружляли у повітрі, підіймаючись та опускаючись, літаючи то вище, то нижче. Місцями мені було страшно, особливо, коли Рімас та Сольвейг починали передавати мене один одному. Але не даремно танець називається "Аманах", що означає "Довіра". Можливо, якби їхньою обінрін була дівчина їхньої раси - фейрі, то їй не було б так страшно, якщо взагалі б вона хоч трохи злякалася, адже в неї були б свої крила, а так з ними була я - людина. Добре хоч не кричала, а то б це був провал.

Коли закінчилася музика, ми спустилися на подіум перед кхосаною Еліаною, і вона одразу заговорила:

- Тепер, коли ви завершили танець-політ, простягніть мені ваші руки, - і кхосана Еліана, надрізавши нам пальці, зібрала нашу кров у два замки, в одному моя та Рімаса кров, а в іншому замку моя та Сольвейга. А далі кхосана Еліана сказала вже досить знайомі для мене слова, які я вже напам'ять вивчила - І змішається кров, і стануть двоє - одним цілим, на все своє життя! - далі кхосана Еліана протягнула мені замки та сказала, - Повісь ці замки на знак того, що ти стала частиною роду Нерайд, віріною путерів Сольвейга та Рімаса. - і я повісила ці замки на платинову з візерунком квітки схожої на лотос ширму, а тим часом кхосана Еліана говорила далі:

- Замок символізує собою те, що Рімас та Сольвейг переходять під владу Еріки, і повинні виконувати все, що ішкрана Еріка забажає. І коли перші літери ваших імен на цих замках стануть темно-фіолетового кольору - це значить, що ви злилися тілами, і тепер є невіддільною частиною життя один одного. Бажаю вам жити довго та щасливо в вашому сімейному житті!

Далі я разом із моїми двома новими вірами пішли до кімнати, в якій на нас вже чекав накритий стіл, а також з пелюстками квітів ліжко. Увійшовши в кімнату, ми одразу зняли свої плащі, а потім сіли за стіл, я по центру, а Рімас та Сольвейг по боках від мене. Вони не дотримуються строго правил етикету, адже сіли за стіл одночасно зі мною, не чекаючи поки я їм скажу сідати, на відміну від Скілура та Віста. Але я цьому дуже рада, чесно кажучи, пам'ятати весь етикет дуже складно, а дотримуватися його цілодобово ще складніше.