Скілур дека Ірвес

Я лежав обіймаючи свою віріну, свою обінрін - ішкрану Еріку. Лежав та думав: "Ще три дні тому я хотів втекти подорожувати, втекти від своєї віріни, від своїх обов'язків. Я хотів бути вільним, відчути свободу від усіх правил, яких я мушу дотримуватися. Спілкуючись з Ерікою я зрозумів, що почав до неї прив'язуватися, хоча не хотів в цьому зізнаватися навіть собі, і саме через те, що я до Еріки прив'язався, я і не зміг втекти. А побачивши, що її ледь не вбили, добре, що путери Рімас та Сольвейг її захистили, я дуже за неї злякався. Я хотів втекти одразу після балу, але поспілкувавшись з нею дещо більше, ніж просто під час прогулянки, на якій ми говорили лише факти про себе, практично без емоцій. Спілкуючись під час балу, а також вчора ввечері, хоча я майже й не говорив, а лише слухав Еріку та Віста, я вже не був упевнений в тому, що хочу втекти, і добре, що я залишився. Сьогодні я зрозумів, як легко я можу втратити Еріку, і я не хочу її втрачати, тому залишусь з нею, та буду її оберігати. Еріка набагато важливіша, аніж змога побути звичайною особою, яких багато в нашому світі. Я не хочу одного разу просто гуляючи, як простий бурре, почути як обговорюють, що Еріку вбили, а мене з нею не було."

Я ще раз поглянув на Еріку, яка ж вона красива, особливо мені подобаються її очі та червоно-чорне волосся, а ще те яка вона маленька. Я пообіцяв собі, що завжди буду охороняти та оберігати Еріку.