Глава 15

Прокинувшись наступного ранку, я відчула багато різних емоцій. Але найбільше в мені було роздратування, адже минуло лише всього два дні після мого попереднього весілля, і тут вже наступне. Також я лише вчора познайомилися з Вістом, а вже сьогодні я маю виходити за нього заміж. Пройшло лише одинадцять днів після мого першого весілля, загалом у мене відбулося вже три весілля. Але сьогоднішнє б'є всі рекорди, я виходжу заміж одразу за двох окунрінів. Сьогодні лише дванадцяте Сіраті, а в мене вже четверте весілля. Та ще й своїх наречених я майже не знаю, Скілур так взагалі ніби не радий. Звичайно! Чому б йому радіти, адже в його майбутньої віріни вже є три віра, він четвертий, а скільки їх ще буде знає тільки Віст! А можливо Скілур хотів подовше погуляти, чи то взагалі просто він не зрадів весіллю зі мною, що я його обінрін. Але в мене вже сьогодні буде ще два віра, і тепер їх у мене стане п'ятеро. Це просто дратує!

"Так, Еріко, заспокойся, інакше ти просто на комусь можеш зірватися, а це може призвести до великих наслідків. Врешті-решт, ти ішкрана двох князівств, а злість ні до чого хорошого призвести не може." - заспокоювала я себе.

- Так досить, а то я вже почала розмовляти сама з собою. - якщо до останнього речення, всі думки проносилися в моїй голові, то останнє я вже промовила в голос.

Потрібно вставати, скоро вже прийдуть служниці, щоб допомогти зібратися мені на моє весілля. До речі, коли я прокинулася, то була вже в ліжку одна, моїх вірів не було, цікаво де вони.

Хвилин через десять, прийшли служниці та принесли мені сніданок. А потім служниці, як зазвичай готували мене до церемонії укладання шлюбу. Через пів дня я була готова. Як тільки з кімнати вийшли служниці, хтось одразу постукав у двері та увійшов - це був Дараявауш.

- Ти як завжди прекрасна, Еріко. - сказав він посміхаючись - Сьогодні на церемонію укладання шлюбу, як твій перший вір, тебе, Еріко, поведу я. - і Дараявауш протягнув мені руку, я за неї взялася, та сказала:

- Гаразд. Дараявауш, мені цікаво, а чому сьогодні, коли я прокинулася, біля мене нікого з вас не було?

- Сьогодні зранку сюди прибув путер Токсаріс, брат Скілура, він влаштував невеликий скандал, через те, що в тебе вже є три віра, а також що в один день ти будеш укладати шлюб, ще й з простим оракулом, навіть, якщо він твій окунрін. Та й узагалі, що у тебе не повинно більше нікого окрім Скілура бути.

- В дечому я з путером Токсарісом згідна. Я вважаю, що не чесно стосовно вас, моїх окунрінів, що я обінрін для вас усіх. Якби для кожного з вас була своя обінрін, а не я, та яку ви повинні між собою ділити. Але так склалося наше життя, я обінрін для вас усіх, моїх окунрінів, а не лише твоя, Дараявауше. На жаль, а наскільки було б простіше, якби я була обінрін лише для тебе. - на цьому наша розмова і була завершена.

Я з Дараяваушем підійшли до бальної зали, де і проходитиме церемонія. Ми увійшли в зал, та пішли далі через центр залу до моїх окунрінів, які сьогодні стануть моїми вірами. "Скілур та Віст. Двоє чоловіків з раси коплонів, водночас такі схожі та такі різні. Один з княжого роду, ще зовсім молодий, йому лише сімдесят п'ять років, і він жадає свободи та пригод. Другий же оракул, один із найсильніших на цей час, він знає майже все про всіх у цьому світі. Йому вже чотириста чотирнадцять років, наразі він найстарший з моїх окунрінів".

Нарешті, ми з Дараяваушем підійшли до Скілура та Віста, один був одягнений в блакитне вбрання, а інший в повністю біле. Як тільки я з Даром наблизилися до моїх окунрінів, Дар одразу ж передав мене їм, кожен з моїх майбутніх вірів, узяв мене за руку. Ми почали підійматися на підвищення, на якому вже стояли кхосан з ішкраною князівства Лемперт, вони були вдягнені у вбрання повністю срібних кольорів.

Щойно ми піднялися, кхосан Лепоксай заговорив:

- Дорогі гості та жителі князівства Лемперт, сьогодні в нашому князівстві радісна подія. Одразу двоє представників нашого князівства з'єднають свої життя шлюбом зі своєю обінрін. Перший - це мій син Скілур дека Ірвес, а другий - один з найсильніших оракулів - Віст теро Репаро. - проголошував все це кхосан Лепоксай дуже урочисто, ми стояли до нього обличчям, тому бачити як відреагували на ці слова присутні в цьому залі, ми знати не могли, але я впевнена реакція була, адже за логікою нас мало б стояти четверо, а стояли перед кхосаном ми троє, адже для кожного мала б бути своя обінрін.

Батько Скілура продовжував говорити далі:

- А тепер розпочнемо церемонію укладання шлюбу! Дорогі наречені, ви повинні виконати церемоніальний шлюбний танець, який має назву "Праманашвікарам". - кхосан Лепоксай весь час поки говорив посміхався, напевно дуже радий цій церемонії, особливо що його син сьогодні стане віром.

І я зі Скілуром та Вістом почали танцювати цей танець утрьох. Сама назва танцю "Праманашвікарам" означає: "Клятва", і він дуже схожий на турецький весільний танець наречених, з тією відмінністю, що ми танцювали його втрьох, а не вдвох.

Після того, як ми завершили танець, кхосан Лепоксай заговорив далі:

- А тепер, після того, як ви станцювали обов'язковий, в нашому князівстві Лемперт, весільний танець, простягніть мені ваші руки, - і батько Скілура надрізав спочатку нам зі Скілуром пальці та зібрав кров до одного замку, а потім в другий замок зібрав мою з Вістом кров. А далі сказав вже досить знайомі для мене слова, які є неодмінною частиною всіх весільних церемоній в Шиоффі, як і весь цей обряд з кров'ю та замками. - І змішається кров, і стануть двоє - одним цілим, на все своє життя! - далі кхосан Лепоксай протягнув мені замки та сказав, - Повісь ці замки на знак того, що ти стала частиною родів Ірвес та Репаро, віріною путера Скілура, та туана Віста. - і я повісила ці замки на платинову з візерунком крилатого барса ширму, а тим часом кхосан Лепоксай говорив далі: