Глава 9

Прокинулася наступного ранку я саме до сніданку. Як тільки я встала, до кімнати увійшли дві служниці, одна провела мене до ванної кімнати, а інша в цей час розставляла сніданок.

Коли я поснідала, прийшли ще дві служниці, і почали готувати мене до весілля. Знову, так само як і до нашого з Дараяваушем весілля, мене готували більше ніж пів дня, робили різні масажі, намазували кремами з різною дією, а в кінці зробили макіяж. Імена служниць я вирішила не дізнаватися, адже невідомо де я буду жити після шлюбу з Адонірамом. Та й потім можливо буду хвилюватися як за Улиту, а я цього не хочу, тим паче, що Улита невинна.

Наряд у мене складався з сукні, плаща, та хустки, що була накинута мені на голову поверх діадеми. Сама сукня була фасону "русалка", вона була блакитного кольору, і до колін була повністю розшита срібним візерунком, рукавів сукня не мала, вона починалася закриваючи груди, і йшла далі нижче. Плащ був таким самим, як і на нашому з Дараяваушем весіллі, тільки замість золота було срібло, і він був блакитним, а не червоним. Діадема була невеликою, всього один сантиметр у висоту, теж зроблена зі срібла. Поверх діадеми була хустка, теж блакитна, на ній була вишивка по краях та кутах хустки. Зачіска була такою ж, як і на минуле моє весілля.

Коли я була готова, а це був майже вечір, я вийшла з кімнати біля якої мене вже чекав Адонірам. Він був у схожому вбранні, як і в день знайомства з ним. Князь подав мені руку та сказав:

- Маєш прекрасний вигляд, Еріко. Скоро ти станеш навіки моєю, ітанна. - ітанна це квітка на вигляд така як лілія, тільки кольору вона може бути від білого до темно-синього - кольору з назвою індиго.

Далі ми пішли по коридору, до зали де я вдруге буду виходити заміж. Поки ми йшли, я тримала Адонірама за лікоть. І знову в моїй голові крутилися думки про моє життя: "Сьогодні п'яте Сіраті, пройшло лише чотири дні після мого одруження з Дараяваушем, а я вже вдруге виходжу заміж. Вдруге стану княгинею. Мені лише дев'ятнадцять років, а вже така відповідальність: піклуватися про добробут двох народів. Що ж, я прийму це з гідністю!"

Ми ввійшли до зали, в ній було багато нагів, і декілька гостей інших рас. Все було оформлено в блакитних тонах. Тут також був подіум, на якому була ширма, очевидно для замка, а також стояло дзеркало з якого дивився Дараявауш. Очевидно у нього такий самий артефакт, що й в Адонірама. Дараявауш виглядав злим і засмученим, хоч і старався цього не показувати. Моє ж обличчя ховала хустка накинута поверх голови, тому емоцій, які були на моєму обличчі було не видно. А вони мене переповнювали, адже я люблю Дараявауша, мені соромно перед ним, адже я виходжу заміж, коли він вже є моїм чоловіком. А стосовно Адонірама в мене двоякі почуття, адже він мені й подобається, і відштовхує тим, як він вчинив, а точніше яким чином зробив так, що я виходжу за нього заміж, але і протистояти своїм почуттям я не можу.

Далі ми піднялися на подіум, на якому нас з Адонірамом чекав церемоніймейстер. Загалом церемонія дуже схожа з тією, яка була в мене з Дараяваушем, лише деякі моменти відрізняються.

Церемоніймейстер почав церемонію такими словами:

- Сьогодні ми зібралися в цьому залі, щоб стати свідками укладання шлюбу кхосана Адонірама науа Накагі та ішкрани Еріки Лелафо баро Таракона. А зараз за традицією я мушу поставити запитання перед даванням клятви. Ви, кхосан Адонірам науа Накагі, згідні взяти собі за віріну Еріку Лелафо?

- Так. - відповів Адонірам.

- Ви згідні? - знову поставив питання Адоніраму церемоніймейстер.

- Так.

- Ви згідні?

- Згоден.

- А ви, Еріко Лелафо баро Таракона, згідні взяти собі за віра Адонірама науа Накагі? - тепер питання було вже для мене.

- Так. - відповіла я тихо, адже мені здавалося, неначе я зраджую Дараяваушу.

- Ви згідні? - знову це питання, і що я можу на нього відповісти окрім згоди, адже Адонірам не відпустить мене до Дараявауша поки я не стану його дружиною, він навіть побачитися не дасть мені з Даром.

- Так.

- Ви згідні?

- Так. - і я поглянула в дзеркало, в якому я побачила те як Дараяваушу боляче, і його очі наповнюються ярістю, коли Дар глянув на Адонірама. Далі знову продовжив говорити церемоніймейстер:

- А тепер ви повинні сказати клятви один одному, спочатку ви кхосан Адонірам. - і Адонірам почав говорити:

- Я, Адонірам науа Накагі, беручи тебе, Еріко, собі за віріну, обіцяю любити тебе в усі часи. Захищати тебе усе своє життя. Обіцяю прислухатися до твоєї думки, старатися радувати тебе і втішати, піклуватися про твоє майбутнє. Також обіцяю довіряти тобі, а також бути тобі другом впродовж усього нашого життя, аж до самої смерті. - в кінці Адонірам кивнув церемоніймейстеру головою показуючи таким чином, що закінчив.

- Тепер ваша черга, - сказав мені тихо церемоніймейстер. Я зрозуміла, що мені потрібно швидко придумати подібні слова подружньої присяги.

- Я, Еріка Лелафо баро Таракона, беручи тебе, Адонірам, собі за віра, обіцяю бути тобі гарною віріною, обіцяю піклуватися про тебе, та допомагати в труднощах. Обіцяю надихати тебе, втішати в печалі, а також бути опорою у твоєму житті. Обіцяю довіряти тобі, а також бути тобі подругою впродовж усього життя, допоки ми будемо жити. - я теж кивнула церемоніймейстеру, і він почав говорити: